Фундація та Імперія. Айзек Азімов
Читать онлайн книгу.
передавач, а потім звідти з неприємним деренчанням вискочив циліндр, в якому лежало згорнуте повідомлення. Ріос розгорнув його.
– Чудово! Те, що треба!
Дуцем Барр запитально підняв брову.
Ріос сказав:
– Розумієте, ми захопили одного із цих торгівців. Живого, разом із неушкодженим кораблем.
– Я чув розмови про нього.
– Так от, його привели, і за хвилину він буде тут. Сидіть, патрицію. Я хочу, щоб ви були присутні під час його допиту. Власне, це і є головна причина, чому я вас сюди запросив. Можливо, ви відчуєте якісь важливі моменти, які я не зауважу.
Пролунав дзвінок, і генерал, натиснувши ногою, відчинив двері. На порозі стояв високий бородатий чоловік у короткому пальті із капюшоном, пошитим з м’якого шкірястого пластика. Його руки були вільні, і навіть якщо він зауважив озброєних людей, то ніяк цього це засвідчив.
Він недбало зайшов, розважливо роздивляючись навколо. Генерала він привітав кволим помахом руки і недбалим кивком.
– Ім’я? – твердо вимовив Ріос.
– Латан Деверс. – Торгівець вчепився пальцями у свій широкий і барвистий пояс. – Ви тут головний?
– Ви торгівець із Фундації?
– Саме так. Послухайте, якщо ви начальник, то краще накажіть вашим людям не чіпати мій вантаж.
Генерал підняв руку і холодно глянув на бранця.
– Відповідайте на мої запитання, а не пропонуйте накази.
– Гаразд, я згоден. Але один із ваших хлопців вже зробив собі двофутову дірку на грудях, сунувши свої пальці куди не слід…
Ріос перевів погляд на відповідального лейтенанта.
– Він каже правду? У вашому рапорті, Вренку, було зазначено, що ми не втратили жодної людини.
– На той момент жодної, – лейтенант говорив силувано і боязко, – це сталося пізніше, коли хотіли обшукати корабель, бо пішли чутки, що на борту є жінка. Натомість виявили багато інструментів невідомого призначення, про які ув’язнений сказав, що це його товар на продаж. Один з них спалахнув, коли його взяли до рук, і солдат, який його тримав, загинув.
Генерал повернувся до торгівця.
– Ви везете атомну вибухівку?
– О Галактико, ні. Навіщо це мені? Цей дурень схопив ядерний перфоратор, повернув його не тим кінцем і натиснув на кнопку максимальної потужності. Не можна було цього робити. Це все одно, що вистрілити собі в голову з нейтронної гармати. Я б зупинив його, якби на мені не сиділо п’ятеро чоловіків.
Ріос махнув охоронцю рукою:
– Можете йти. Скажіть, щоб захоплений корабель обпечатали і ніхто туди не ліз. Сідайте, Деверсе.
Торгівець сів туди, куди йому вказали, спокійно витримавши уважний позирк імперського генерала і допитливий погляд сивеннського патриція.
Ріос сказав:
– Ви розумна людина, Деверсе.
– Дякую. Я вас так вразив чи вам щось потрібно від мене? Ось що вам скажу: я хороший бізнесмен.
– Про це і йдеться. Ви здали свій корабель і не змушували нас вистріляти всі набої, тому не перетворилися на хмарку електронів.