Кишеня, повна жита. Аґата Крісті
Читать онлайн книгу.
А це сержант Гей. Містер Фортеск’ю, як я вже повідомив вам по телефону, помер у шпиталі Святого Юди о дванадцятій годині сорок три хвилини. Схоже, сьогодні вранці за сніданком він щось з’їв, і це «щось» стало причиною його смерті. Тому я попрошу вас провести сержанта Гея на кухню, де він зможе з’ясувати, що сьогодні подавалося вам на сніданок.
Її очі на мить зустрілися з його очима, у них промайнув замислений вираз, але потім вона кивнула.
– Звичайно, ми його туди проведемо, – сказала вона й обернулася до дворецького, який стояв поруч, незграбно переминаючись із ноги на ногу. – Крампе, будь ласка, проведіть сержанта Гея на кухню й покажіть йому те, що він захоче побачити.
Двоє чоловіків пішли разом. Мері Дав сказала, звертаючись до Ніла:
– Ви, певно, хочете увійти?
Вона провела його в дім і зайшла до кімнати першою. Це було нічим не прикметне приміщення, над яким висіла назва «Кімната для куріння» – обшиті панелями стіни, багаті шпалери, великі набивні крісла, на стінах, як годиться, – гравюри на спортивні теми.
– Будь ласка, сідайте.
Він сів, а Мері Дав сіла навпроти нього. Він звернув увагу на те, що вона обрала собі місце навпроти світла. Незвичайний вибір для жінки. А тим більше незвичайний, якщо жінка хоче щось приховати. Та, можливо, Мері Дав немає чого приховувати.
– Це велика прикрість, – сказала вона, – що всі люди з родини відсутні. Місіс Фортеск’ю може повернутися в будь-яку хвилину. І так само о будь-якій хвилині може з’явитися місіс Вал. Я надіслала телеграми містерові Персівалу Фортеск’ю на кілька адрес.
– Дякую вам, міс Дав.
– Ви кажете, що смерть містера Фортеск’ю, можливо, спричинена чимось таким, що він з’їв за сніданком? Тобто він став жертвою харчового отруєння – це ви маєте на увазі?
– Можливо, – підтвердив він, не відриваючи від неї пильного погляду.
Вона відповіла йому стриманим голосом:
– Це здається малоймовірним. Сьогодні вранці на сніданок подавалися яєшня з беконом, кава, грінки та мармелад. На буфеті була також холодна шинка, але її нарізали учора ввечері, і ніхто не скаржився. Не подавали ані риби будь-якого сорту, ані ковбаси – нічого подібного.
– Я бачу, вам точно відомо, що там подавали.
– Природно, адже я замовляю страви. На вечерю учора ввечері…
– Ні, – урвав її інспектор Ніл. – Учорашня вечеря ніяк не могла вплинути на смерть містера Фортеск’ю.
– Я думала, харчове отруєння іноді може подіяти не раніш, як через двадцять чотири години.
– Але не в цьому випадку… Чи можете ви мені точно сказати, що пив і їв містер Фортеск’ю перед тим, як поїхав із дому сьогодні вранці?
– Він випив ранковий чай, який принесли до його кімнати о восьмій годині. Сніданок було подано о дев’ятій годині з чвертю. Містер Фортеск’ю, як я вам уже казала, з’їв яєшню з беконом, мармелад і випив каву з грінками.
– Якась каша або пластівці?
– Ні, містер Фортеск’ю ніколи не їсть ані каші, ані пластівців.
– Цукор до кави – колотий чи