Кишеня, повна жита. Аґата Крісті
Читать онлайн книгу.
тихим голосом:
– Від отруєння…
Вона не здавалася ані приголомшеною, ані наляканою, просто зацікавленою. Її поведінка була такою, як у людини, що набуває новий досвід.
Вона замислилася на хвилину або дві, а тоді зауважила:
– Мені ніколи раніше не доводилося мати справу з отруєнням.
– Нічого приємного в цьому нема, – сухо поінформував її Ніл.
– І справді… Думаю, що нема…
Вона трохи поміркувала, а тоді поглянула на нього з несподіваною усмішкою.
– Я цього не робила, – сказала вона. – Але, гадаю, кожен вам скаже те саме.
– А ви маєте якесь уявлення про те, хто це зробив, міс Дав?
Вона стенула плечима.
– Правду кажучи, він був огидним чоловіком. Це міг зробити хто завгодно.
– Але людей не отруюють за те, що вони «огидні», міс Дав. У такому випадку має бути справді дуже серйозний мотив.
– Так, звичайно.
Вона замислилася.
– Ви не хочете розповісти мені що-небудь про родину, якій ви служите?
Вона підвела погляд і подивилася на нього.
Він навіть трохи здригнувся – таким несподіваним був для нього її холодний і насмішкуватий погляд.
– Сподіваюся, це не офіційний допит? Думаю, що ні, бо інакше ваш сержант був би тут, а він зараз мордує домашню прислугу. Те, що я вам зараз скажу, не стану повторювати в суді, але я не проти розповісти вам про дещо – неофіційно. Так би мовити – без протоколу.
– У такому разі розповідайте, міс Дав. Ми з вами зустрілися віч-на-віч, без свідків, як ви вже, бачу, помітили.
Вона відхилилася назад, похитуючи своєю стрункою ногою і звузивши очі.
– Дозвольте мені відразу сказати, що я не почуваю особливої відданості своїм працедавцям. Я працюю на них, бо вони мені добре платять, і я наполягаю, щоб мені платили добре.
– Я трохи здивований, що ви знайшли собі таку роботу. Мене вразило, що ви з вашим розумом та освітою…
– А ви хотіли б, щоб я – зі своїм розумом та освітою – сиділа сиднем у якійсь конторі? Або переписувала папери в одному з міністерств? Мій любий інспекторе Ніл, тут я знайшла собі роботу, яка мене цілком улаштовує. Люди готові платити що завгодно – що завгодно – тому, хто може звільнити їх від домашнього клопоту. Знаходити й наймати домашню прислугу – неймовірно нудна справа. Треба листуватися з агенціями, публікувати оголошення, розмовляти з людьми, домовлятися про зустрічі і дбати про те, щоб уся домашня робота робилася швидко й гладко, що, безперечно, вимагає тих здібностей, якими більшість цих людей не володіють.
– А якщо ваш персонал, після того як вам пощастило зібрати його, раптом надумає вас покинути? Я чув про такі випадки.
Мері усміхнулася.
– Якщо виникне необхідність, я сама зможу застеляти ліжка, пилососити в кімнатах, готувати їжу й подавати її на стіл, і різниці в обслуговуванні ніхто не помітить. Звичайно, я намагаюся не рекламувати свої таланти. Це могло б створити для мене проблеми. Та я завжди переконана в тому, що можу затулити будь-яку невеличку