Емоційна спритність. Як почати радіти змінам і отримувати задоволення від роботи та життя. Девід Сьюзен
Читать онлайн книгу.
Одні думки – позитивні й помічні, інші – негативні й непомічні. У будь-якому разі наш внутрішній голос рідко буває нейтральним і безпристрасним.
Наприклад, зараз я сиджу за письмовим столом і дуже поволі пишу цю книжку. «Я сиджу за столом». Це проста думка, що спирається на факт. Так само «Я пишу книжку» або «Я пишу дуже поволі».
Гаразд. Доки непогано. Але відтепер мої фактичні спостереження надто легко переходять у царину думки. Оповідь, призначена для мене, може легко перетворитися на гачок, і я зависаю на виверткій і невивченій ідеї, наче окунь, яким пообідає рибалка.
«Я пишу дуже поволі» – це самокритична оцінка, яка вельми швидко випливає з «Я – повільний автор». Інша думка – «Я працюю повільніше за інших авторів» – перетворює попередню, що спирається на факти, на порівняння. «Я відстаю» – додає елемент неспокою. А далі йде осудливе підсумкове судження: «Я вводила себе в оману щодо того, скільки здатна написати до остаточного терміну. Чому я не можу бути чесною із собою? Це вже край». І це далеко відсувається від фактичної вихідної точки: я сиджу за столом і поволі пишу книжку.
Аби переконатися, наскільки легко люди переходять від факту до думки, до судження і тривоги, виконайте таку вправу для мозку. Прочитайте послідовно такі підказки:
Ваша мобілка.
Ваш будинок.
Ваша робота.
Ваша рідня з боку вашого подружжя.
Ваша талія.
Коли ви висловлюєтеся за спонтанною асоціацією, деякі думки можуть спиратися на факти. «На тому тижні я обідала з родичами» або «Я маю плани на понеділок».
А тоді подивіться, що відбувається із цими надокучливими думками, оцінками, порівняннями, тривогами:
Моя мобілка… потребує апгрейду.
Мій будинок… завжди в безладі.
Моя робота… суцільний стрес.
Моя рідня з боку мого подружжя… псує дітей.
Моя талія… стане, як раніше, із цією дієтою.
На семінарі я іноді прошу присутніх анонімно перелічити власні складні ситуації, думки й емоції. Ось деякі непомічні «власні історії» однієї групи високопосадовців і ситуації, що їх надихали:
• Таланить комусь іншому: «Я недостатньо вправний. Чому не я?».
• Робота повний робочий день: «Життя не заладналося. Довкола мене безлад, сім’я ображається, що я не беру участі в спільному дозвіллі».
• Виконання складного завдання: «Чому, з біса, на це йде стільки часу? Якби я мав хист, то робив би все швидше».
• Пропущене підвищення: «Я – ідіот і недолугий. Дозволяю обдурювати себе».
• Запропонували зробити щось нове: «Я злякався. Це не працюватиме».
• Громадські зобов’язання: «Я ніяковітиму, і всі вважатимуть, що я ріс у печері».
• Негативний відгук: «Мене виженуть із роботи».
• Зустріч зі старими друзями: «Я – невдаха. У них набагато яскравіше життя, ніж у мене. І заробляють вони більше!»
• Спроба скинути