Максимум успішності. Стратегії і навички для розкриття прихованого потенціалу. Брайан Трейсі
Читать онлайн книгу.
про які ви й самі не знаєте. Пам’ятайте, вони завдають однакової шкоди, знаєте ви про них чи ні.
Закон очікувань говорить, що все, чого ви впевнено очікуєте, стає вашим власним самоздійснюваним пророцтвом. Іншими словами, те, що ви отримуєте, – це не завжди те, чого ви хочете від життя, а швидше те, чого ви від нього очікуєте. Очікування справляють потужний невидимий вплив, що змушує людей поводитися, а ситуації виникати, саме так, як ви очікуєте.
У певний спосіб ви завжди дієте як провидець власного життя, говорячи й розмірковуючи про те, як, на вашу думку, можуть розгортатися події. Успішні чоловіки й жінки впевнені в собі та сповнені позитивних очікувань. Вони очікують успіху, вони очікують приязного ставлення до себе. Вони очікують, що будуть щасливі, і рідко розчаровуються.
Неуспішним людям властиві негативні очікування, цинізм і песимізм, що призводять до того, що події розгортаються саме так, як ці люди очікують.
Доктор Гарвардського університету Роберт Розенталь у своїй книжці «Піґмаліон у класі» описує, як сильно очікування викладачів впливають на успішність студентів. Він виявив, що коли студенти відчували, що від них очікують успішного навчання, вони навчалися значно краще, ніж тоді, коли отаких очікувань не було.
У відомому експерименті, проведеному доктором Розенталем на початку шістдесятих у районі затоки Сан-Франциско, на початку навчального року до кабінету директора запросили трьох учителів. Керівник сказав їм щось на кшталт: «Ми спостерігали за вашим стилем викладання і дійшли висновку, що ви троє – найкращі вчителі в нашій школі. Як нагороду за чудове викладання ми дамо кожному з вас по класу, укомплектованому з найкращих учнів нашої школи. Цих дітей обрали за результатами останніх тестів на рівень коефіцієнта інтелекту, і ми розраховуємо, що протягом року вони підвищать рівень успішності на двадцять-тридцять відсотків. А ще ми не хочемо, щоб нас звинуватили в дискримінації, тож просимо зберегти це в таємниці. Ми не скажемо батькам, а ви не повинні говорити учням, що їх відібрали до цього передового класу».
Учителі були в захваті. Мрія кожного викладача – навчати клас, повний обдарованих дітей. Вони взялися до навчання з неймовірним ентузіазмом.
Протягом навчального року класи перевіряли, а за вчителями спостерігали. Здавалося, що вчителі викладали з більшою відданістю. Вони були терплячіші, якщо учні не одразу засвоювали тему. Вони проводили більше додаткових занять після основних. Коли в дитини виникали проблеми із засвоєнням матеріалу, учитель уважав, що проблема у способі викладання, а не в учні.
Наприкінці навчального року ці три класи були лідерами не тільки в школі, а й у цілому окрузі за результатами стандартизованих тестів. Учні підвищили свою успішність на двадцять-тридцять відсотків проти попереднього року, як і передбачалося.
Коли оприлюднили результати тестів, директор школи знову запросив учителів до свого кабінету й попросив їх сісти. Він привітав