Давид і Голіаф: Аутсайдери, невдахи і мистецтво перемагати гігантів. Малколм Гладуелл
Читать онлайн книгу.
в Старій Країні середнього класу, де брак ресурсів був чудовим учителем і мотиватором. Батько навчив його значення грошей і таких цінностей, як незалежність і тяжка праця. А його діти живуть у заможному Новому Світі з відмінними й незрозумілими правилами. Як навчити дітей «наполегливо працювати, бути незалежними, усвідомити значення грошей», якщо вони дивляться навколо і розуміють, що їм ніколи не доведеться наполегливо працювати, бути незалежними або збагнути вагомість грошей? Ось чому в багатьох культурах світу є прислів’я про те, як важко виховувати дітей у атмосфері достатку. В англійській мові воно звучить так: «Shirtsleeves to shirtsleeves in three generations» («Від одного робочого одягу до іншого три покоління»). Італійці кажуть «Dalle stele alle stalle» («Від зірок до стайні»). В Іспанії є прислів’я «Quien no lo tiene, lo hance; y quien lo tiene, lo deshance» («Хто не має, будує, а хто має, руйнує»). У багатстві закладено зерна, які його знищують.
– Батьки мусять установлювати обмеження. Але це одне з найскладніших завдань для іммігрантів у достаток, тому що вони не знають, чим замінити виправдання «Ми не можемо собі це дозволити», – каже Ґрубман. – Вони не хочуть брехати: «У нас немає грошей», адже, якщо у вас підліток, він відповість: «Вибач, але в тебе є ”Порш”, а в мами – ”Мазераті”. Батькам слід навчитися переходити від «Ні, ми не можемо» до «Ні, ми не будемо».
Проте, за словами Ґрубмана, відповідати «Ні, ми не будемо» набагато тяжче. Відповісти «Ні, ми не можемо» легко. Іноді батькам треба сказати це раз або двічі. В родині середнього класу дитина швидко тямить, що просити поні немає сенсу, тому що батьки позбавлені такої можливості. Щоб відповісти «Ні, ми не будемо» купувати поні, слід спілкуватися, бути щирими і вміти пояснити дитині, що можливе і правильне – це не те саме.
– Я описую заможним батькам цей сценарій, і вони не мають жодного уявлення, що казати, – розповідає Ґрубман. – Мені доводиться їх навчати: «Так, я можу тобі це купити. Але не куплю. Це не відповідає нашим цінностям».
А для цього, звичайно ж, слід мати низку цінностей, уміти їх формулювати й переконувати в них вашу дитину – все це важко для будь-якої людини за будь-яких обставин, особливо тоді, коли в неї є «Феррарі» на подвір’ї, приватний літак і будинок у Беверлі-Гілз завбільшки з авіаційний ангар.
Чоловік із Голлівуду мав забагато грошей. У цьому полягала його проблема як батька. Він давно перетнув ту межу, до якої гроші роблять життя кращим, а також ту, після якої вони мало на що впливають. Гроші почали ускладнювати процес виховання нормальних і пристосованих до життя людей. Насправді графік легкості виховання дітей має такий-от вигляд:
Це називається оберненою U-подібною кривою. Обернені U-подібні криві важко піддаються розумінню. Вони майже завжди нас дивують, і ми часто плутаємо переваги й вади саме тому, що забуваємо про U-подібний світ наших підрахунків[21].
Цей факт повертає нас до загадки про розмір класів: а що, як співвідношення між кількістю дітей
Психологи Баррі Шварц і Адам Ґрант у своїй чудовій статті пишуть, що насправді майже всі важливі явища можна зобразити у вигляді оберненої U-подібної кривої: «У багатьох галузях психології ми помічаємо, що співвідношення між X і Y збільшується до певної точки, а потім зменшується… Не існує беззаперечного блага. В усіх позитивних рис, станів і досвідів є своя ціна, яка у верхній точці починає перевищувати переваги. (