Давид і Голіаф: Аутсайдери, невдахи і мистецтво перемагати гігантів. Малколм Гладуелл
Читать онлайн книгу.
сказав Роджер Крейґ.
Він з Ранадіве пригадували баскетбольний сезон своєї мрії у конференц-залі компанії з виробництва програмного забезпечення, яка належить Ранадіве. Вівек стояв біля дошки, схематично зображуючи пресинг Редвуд-Сіті. Крейґ сидів за столом.
– Мої дівчата мусили бути в кращій формі, ніж інші, – сказав Ранадіве.
– Він змушував їх бігати! – додав Крейґ, киваючи.
– Фактично ми дотримувалися футбольної стратегії, – пояснив Ранадіве. – Я змушував їх бігати, бігати, бігати. Я не міг навчити їх добре грати за такий короткий проміжок часу, тому ми працювали над тим, щоб вони були в гарній формі й розуміли гру на базовому рівні. Ось чому налаштування відіграє таку значну роль, адже ти втомлюватимешся.
Ранадіве сказав «втомлюватимешся» зі схвальними нотками в голосі. Його батько був пілотом, якого індійський уряд арештував за те, що він постійно ставив під сумнів безпеку індійський літаків. Ранадіве вступив до Массачусетського технологічного інституту після того, як побачив документальний фільм про цей заклад і вирішив, що він йому ідеально підходить. Це було в 1970-х роках, коли для навчання за кордоном індійський уряд повинен був дозволити видачу іноземної валюти, і Ранадіве жив у наметі біля офісу керівника Резервного Банку Індії, аж поки не отримав гроші. Ранадіве худорлявий і тонкокостий, у нього тяжка хода й незворушний вигляд. Але не слід приймати це за байдужість. Ранадіве непохитні.
Він повернувся до Крейґа:
– Який у нас був девіз?
Обидва чоловіки на мить задумались, а відтак радісно в один голос вигукнули: «Один, два, три, налаштувались!»
Уся філософія Редвуд-Сіті ґрунтувалася на готовності бути наполегливішими за всіх інших.
– Якось до команди долучилися нові дівчата, – сказав Ранадіве, – і на своєму першому тренуванні я розповів їм: «Дивіться, ось що ми робитимемо». Я промовив: «Уся справа в налаштуванні». І в команді була нова дівчина, щодо якої я не був певен, чи зрозуміє вона важливість налаштування. А потім ми вигукнули наш девіз і вона сказала: «Ні, не “один, два, три, налаштувались”, а “один, два, три, налаштувались, ха!”», – після цих слів Ранадіве і Крейґ засміялися.
У січні 1971 року «Ремз» Фордгемського університету провели баскетбольний матч із «Редмен» Массачусетського університету. Гра відбулась у Амгерсті, на легендарній арені під назвою «Кейдж», на якій «Редмен» не програвали з грудня 1969 року. Співвідношення перемог до поразок дорівнювало 11:1. Їхньою зіркою був не хто інший, як Джуліус Ервінґ – Доктор Джей – один із найкращих баскетболістів усіх часів. Команда Массачусетського університету була дуже, дуже сильною. А от Фордгемський університет мав неоднорідну команду хлопців із Бронкса й Брукліна. Їхній центральний нападник порвав зв’язку в коліні на першому тижні тренувань і вийшов із гри. Найвищий гравець із-поміж тих, що залишились у команді, мав зріст 6 футів 5 дюймів[17].
≈ 195 см.