Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown. Гілберт Кіт Честертон
Читать онлайн книгу.
шотландців із упередженням. Але упередження великих зазвичай пов’язані з їхніми переконаннями. А справа, як мені здається, ось у чому. Шотландці порівняно недавно перетворилися з бідних хліборобів у багатих промисловців. Діяльні та заповзятливі, вони подалися на південь, вважаючи, що несуть із собою промислову цивілізацію. Вони і не знали, що на півдні вже давно існує сільськогосподарська цивілізація. А на землі їхніх пращурів сільське господарство хоч і процвітало, але цивілізованим не було… Поглянемо, як підуть справи далі.
– Багато ж ви дізнаєтеся, якщо станете розбирати покази свідків Шекспіра і доктора Джонсона! – усміхнувся поліціянт. – Думка Шекспіра про шотландців слідство не просуне.
Священик підняв брову, немов його несподівано осяяло:
– Е, ні. Навіть думка Шекспіра може виявитися до речі. Шотландців він згадує не надто часто. Зате не пропускає нагоди пройтися по валлійцях.
Інспектор уважно стежив за виразом його обличчя і за незворушністю вгадував напружену роботу думки.
– Та що ви таке кажете! – вигукнув Ґрінвуд. – Який несподіваний поворот!
– Ви ж самі згадали про фанатиків, – почав пояснювати патер Браун. – Ви сказали, що фанатика ніщо не зупинить. Так ось: того дня в барі ми бачили найшаленішого, найбезглуздішого та найтупішого фанатика нашого часу. І якщо якийсь недоумкуватий навіженець, схиблений на одній ідеї, здатен на вбивство, то я переконаний, що преподобний проповідник тверезості Девід Прайс-Джонс небезпечніший за всіх мракобісів Азії. До того ж, як я вже казав, його нещаслива склянка молока виявилася на стійці поруч із таємничою склянкою віскі.
– І це, по-вашому, має стосунок до вбивства? – ошелешено резюмував Ґрінвуд. – Я вже й не втямлю, жартуєте ви чи ні.
Але інспектор так і не встиг з’ясувати, що приховує незворушний вираз обличчя співбесідника. За стійкою бару задзенькотів телефон. В одну мить інспектор підлетів до апарата, схопив слухавку і вичавив вигук, звернений не до співрозмовника на іншому кінці дроту, а скоріше до всієї світобудови. Вслухаючись у кожне слово, він уривчасто кидав:
– Атож… Негайно приїжджайте… Якщо можете, прихопіть і його… Чисто спрацьовано. Вітаю.
Від стійки інспектор Ґрінвуд вийшов омолодженим. Він урочисто опустився на своє місце, вперся руками в коліна, глянув на священика і вимовив:
– Ніяк не збагну, патере Браун, як вам це вдалося. Ви вгадали вбивцю ще до того, як ми дізналися про його існування. Про нього і навіть чуток не було – так, лише якась суперечність у свідченнях. Ніхто в готелі його в очі не бачив, а хлопчик біля дверей – і той говорив про нього не надто переконливо. Це була навіть не людина, а тінь, що залишила на стійці порожню склянку. Але ми знайшли його.
Слуга Божий змінився на обличчі й устав, машинально стискаючи в руці документи, за які майбутні біографи Джона Реґлі віддали б півжиття. Помітивши його здивування, інспектор поспішив підтвердити:
– Авжеж, ми спіймали