Білеско, або Чарівні двері. Ірина Анатоліївна Горшкова-Мищенко
Читать онлайн книгу.
що все, що було зроблено мною, буде на благо мені, тобто вам…
Тут він затих, бо побачив Марію, яка досі стояла тихо і спостерігала цю дивну картину.
– Агов, дівчино, іди сюди. Так, так, я до тебе звертаюся.
Марія несміливо підійшла і тихенько привіталась.
– Де ти взялася така кумедна і недоладна? Подивіться, які в неї маленькі руки, і якого вона великого зросту!
На Марію, здавалося, дивилися й справді як на диковину. Вона не знала, що відповісти на це зауваження, тільки сказала перше, що їй прийшло в голову (бо зрештою треба ж було щось казати).
– Вибачте, ви не бачили бува білого кошеняти.
– Сірого слоненяти? Де ти таке чула, щоб в Адверландії жили слоненята.
– Та ні, ви не зрозуміли, я сказала, що…
– Сало? І цього дива в нас немає, проте можемо запропонувати листя дикого плюща, який має чудовий запах стиглої дині, а ще в нас є чудові археоїди. Вже до речі достигли.
– Та ні, не треба, я піду собі.
– От дивна, та де ти їх знайдеш? Вони є тільки в нас.. А ще ти мені знадобишся. Підійди ближче.
Марія підійшла.
– Ти дівчино повинна мене підтримати і похвалити. От скажи, правда я найкращий носій каміння з одного місця на інше?
– Та я не знаю…
– Бачите, навіть вона, ця кумедна істота, знає, що я найкращий.
– Та я взагалі вас вперше бачу
– Що ти говориш? Що навіть кращих за мене не бачила? О, це дійсно правда, хороша дівчинка.
Всі інші підхопили – хороша, хороша…
– Та ні, послухайте, мені треба звідси вийти.
– Так, тобі треба з нами йти, бо тільки з нами тобі буде добре.
Всі інші – добре, добре…
Тут Марія злякалася по-справжньому. Вона бачила, що вони її не розуміють, і всі її слова перекручують. Більше того, вони були впевнені, що вона піде з ними і плигали навколо, виражаючи свою радість. Тут дівчина вдалася до хитрощів. Вона підняла з землі палку і кинула в бік.
– Дивіться, там щось є
– Хтось псує? Що псує?
Доки вони розглядали те місце, куди мала впасти палка, Марія побігла що є сили. Вона давно так швидко не бігала. Не наважуючись повернутись назад, вона все ж чула їх голоси.
– Наздогнати, повернути, заставити поаплодувати, похвалити, дивне створіння. Догнати…
II. Коли здійснюються бажання?
Нарешті Марія була від них далеко і зупинилася щоб трохи перепочити. Вона бігла хвилин десять не розбираючи дороги, не звертаючи уваги на галявини, які вона пробігала. Коли сили у дівчинки закінчилися, вона нарешті зупинилася. Її очам відкрився гарний краєвид. Проте щось в ньому було незвичне. Але що? Так, тут росли дерева і квіти, зеленіла трава і співали птахи, але дерева не були схожі на звичайні дерева. І квіти мали чудернацьку форму. Марія підійшла до деревця, що формою своєю нагадувало башту і знесилено сіла. Обіпершись об стовбур вона поклала руки