Білеско, або Чарівні двері. Ірина Анатоліївна Горшкова-Мищенко
Читать онлайн книгу.
дівчина! Погляньте! Як тебе звати?
– Марія – відповіла вона ніяково.
– Ти, мабуть прийшла до нас із Острова Досконалості?
– Дивний острів Вперше чую Ні, ні, я з міста Н., і, здається, заблукала.
– Так ти шукаєш свій дім?
– Шукаю.
– Ми знаємо де це і обов'язково тебе відведемо.
– Справді? Буду вдячна.
Про себе дівчинка подумала, що цього разу їй також слід бути обережною, бо ще не відомо, чим може повернутися для неї ця подорож.
Проте вона впевнено пішла за ними бо вже дуже вони видалися добрими та привітливими. В дорозі діти роззнайомились. Звали їх правда дивно: Агнеса, Роза, Пава та Сейму. Марія подумала, що діти загалом з іншої країни, а розмовляли вони так, немов, як мінімум, з іншої планети. Вони безупинно нахвалювали Марію, її красу, розум, вишуканість та простоту. З першим можливо ще було важко сперечатись (хоча Марії було ніяково, бо в присутності цих дивних дітей їй зовсім не здавалося, що вона виглядає привабливо), що до інших речей, то дівчина дивувалась, як вони могли оцінювати її, вони ж були знайомі хвилин десять, а вже з такою легкістю оцінили те, про що зовсім не знали. Між іншим, здивування в розчарування не переросло, бо дівчинці завжди хотілося, щоб її цінували і тут, нарешті, її мрії почали збуватися. Їй прийшла ще одна ідея: а що якби вони повністю слухали тільки її, вона б з легкістю змогла б верховодити, а в школі вона потім би з гордістю розповідала, де вона була і як її сприймали. Тоді б усі дізнались, що вона не просто маленька сором'язлива дівчинка, а дійсно лідер з великої літери. Поки Марія так міркувала, ці задуми подобалися їй все більше і більше. Та не було ніякої впевненості, що ці діти будуть її слухати, та й від дерева бажань вони відійшли вже надто далеко. Все ж варто спробувати.
– А що, якщо нам і справді піти на той Острів Досконалості, про який ви мені розповідали, – сказала Марія.
– Так ми і йдемо туди, – відповіла Агнеса, посміхнувшись. Ми знали, що тобі обов'язково захочеться на нього потрапити, бо це самий гарний острів з усіх, які взагалі можуть існувати.
– А хто там живе?
– Там живуть такі ж самі досконалі хлопчики та дівчатка як і ти. У кожного є свій дім і сад. Та що я тобі буду розповідати, ти скоро сама все побачиш.
– Ти забула сказати, Агнесо, що незабаром ми будемо вибирати королеву Острова. Ото буде свято! Після святкового салюту буде карнавал, потім ми будемо грати в різні ігри, а переможці, крім того що завоюють прихильність нової королеви, стануть її помічниками.
– Ну годі тобі, Сейму все описувати, – сказала Роза. Нашій гості потім буде зовсім не цікаво.
– Та ні, напроти. Мені вже дуже цікаво! Розкажіть щось іще!
– А іще на Острові дуже багато шоколадних дерев всі жителі міста можуть їсти солодощі досхочу. А іще, іще….
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен