Собака Баскервілів. Артур Конан Дойл
Читать онлайн книгу.
його очах спалахнули сухі, колючі іскорки – вірна ознака того, що цікавість узяла-таки гору.
– Ви самі їх бачили?
– Точно так само, як бачу вас.
– І нічого про це не сказали!
– А навіщо?
– Невже, крім вас, їх ніхто не бачив?
– Вони були кроків за тридцять від тіла, і на них, мабуть, просто не звернули уваги. Я б сам нічого не помітив, якби не згадав легенду.
– На болотах має бути багато вівчурів?
– Природно. Але це був не вівчур.
– Кажете, що сліди дуже великі?
– Величезні.
– Але до тіла сера Чарльза вони не наближалися?
– Аж ніяк.
– Яка тоді була погода?
– Вогка, прохолодна.
– Але дощу не було?
– Ні.
– А як виглядає та алея?
– З боків висока зелена огорожа з тісно зрощених старих тисів. Посередині – доріжка футів вісім у ширину.
– А між кущами та доріжкою є щось?
– Так, по обидва боки тягнеться смужка дерну близько шести футів у ширину.
– Якщо я правильно вас зрозумів, в алеї є хвіртка?
– Так, і ця хвіртка провадить на болото.
– А інших виходів туди немає?
– Немає.
– Отже, в тисову алею можна потрапити або безпосередньо з будинку, або через хвіртку, яка провадить на болото?
– Є ще один вихід – через альтанку в дальньому кінці.
– Сер Чарльз дійшов туди?
– Ні, він лежав кроків за п’ятдесят від неї.
– Тепер, докторе Мортімер, будьте ласкаві відповісти мені на одне дуже важливе запитання: помічені вами сліди були не на траві, а на доріжці?
– На траві слідів зазвичай не видно.
– Вони були на тому ж боці доріжки, де хвіртка?
– Так, на самому краєчку, ближче до хвіртки.
– Дуже цікаво! Ще одне запитання: хвіртка була зачинена?
– Не тільки зачинена, але і замкнена на висячий замок.
– Якої вона висоти?
– Футів із чотири.
– Отже, через неї можна перелізти?
– Ще й як.
– А біля самої хвіртки вдалося щось виявити?
– Ні, нічого особливого.
– Боже милий! Невже там не подивилися?
– Ні, я дивився.
– І нічого не знайшли?
– Там важко було щось розібрати. Сер Чарльз, мабуть, простояв біля хвіртки хвилин із п’ять-десять.
– Чому ви так гадаєте?
– Тому що попіл двічі впав із його сигари.
– Чудово! Ось такий помічник нам знадобиться! Еге ж, Ватсоне? Ну, а сліди?
– Галька була поцяткована собачими слідами. Інших я не помітив.
Шерлок Голмс нетерпляче вдарив себе долонею по коліну.
– Ах, якщо б я сам там був! – вигукнув він. – Це, мабуть, надзвичайно цікава справа. Які багаті можливості для серйозного наукового розслідування! Галька – це така сторінка, на якій я міг би стільки всього прочитати! А тепер вона розмита дощем, затоптана черевиками допитливих фермерів…