Потоп. Том II. Генрик Сенкевич
Читать онлайн книгу.
світлість в особистій вигоді звинувачує несправедливо.
P. S. Я вчув, що облогу з Несвіжа зняли і що князь Міхал із нами хоче об’єднатися, як тільки шкоду поправить. Дивіться, Ваша світлосте, як чесні представники Вашої родини чинять, і на їхній приклад задивляйтесь, і в будь-якому разі маєте тепер віз і перевіз».
– Ти таке чув? – закінчив читати князь Ян.
– Чув. І що? – Богуслав дивився на брата.
– Треба було б від усього відмовитися, стільки занехаяти, власну роботу своїми руками знищити.
– І з могутнім Карлом-Ґуставом стятися, і вигнанця Яна-Казимирa за халяви хапати, щоб змилостивився, пробачив і на службу знову прийняв. Та й у пана Сапєги помилування просити.
Обличчя Янушa налилося кров’ю.
– Зверни увагу, що він пише: «Покайтесь, і я дарую Вам» – немовби сюзерен васалу!
– Інше писав би, якби йому шість тисяч шабель над карком висіло.
– І все ж… – замислився пригнічено князь Януш.
– І все ж що?
– Вітчизні був би, може, порятунок так зробити, як Сапєгa радить?
– А для тебе? Для мене? Для Радзивіллів?..
Януш не відповів, лише оперся головою на складені п’ястуки і думав.
– Хай буде так! – сказав він нарешті. – Хай здійсниться.
– Що ти вирішив?
– Завтра вирушаю на Підляшшя, а через тиждень вдарю на Сапєгу.
– Оце Радзивілл! – втішився Богуслав.
І вони подали один одному руки.
За мить Богуслав подався на відпочинок. Януш залишився сам. Раз за разом міряв він важким кроком усю світлицю, і врешті ляснув у долоні. Особистий паж зайшов до покою.
– Хай астролог за годину прийде до мене з готовою фігурою, – наказав магнат.
Паж вийшов, а князь знову взявся ходити та відмовляти свої кальвіністські молитви. Після чого заспівав упівголоса псалом, уриваючи часто, бо йому дихання бракувало, і споглядав час від часу через вікно на зорі, що мерехтіли на небесній сфері.
Повільно світла згасали в замку, але, крім астролога і князя, ще одна істота не спала у своїй кімнатці. Це була Олюнька Білевичівнa. Стоячи навколішки перед своїм ліжком, дівчина обхопила голову руками та шепотіла зі заплющеними очима:
– Змилуйся над нами. Змилуйся над нами!
Вперше з часу від’їзду пана Кміцицa юнка не хотіла, не могла молитися за нього.
Розділ IX
Пан Кміциц хоча й мав охоронні грамоти Радзивілла до всіх капітанів, комендантів і шведських губернаторів, аби йому повсюдно вільний проїзд забезпечували і кривди не чинили, але не наважувався ними скористатися. Він остерігався, що князь Богуслав одразу ж із Пільвішків розіслав на всі боки посильних зі застереженням до шведів про те, що сталося, і наказом заарештувати пана Кміцицa. Тому пан Анджей і чуже прізвище прибрав, і навіть стан свій змінив. Оминаючи Ломжу й Остроленку, до яких першими звістки дійти могли, мчав своїми кіньми разом із компанією до Пшасниша, а звідки через Пултуськ прагнув дістатися Варшави.
Але