Міфи та легенди українців. Отсутствует
Читать онлайн книгу.
знайшли води, тільки щось біліє перед ними, ніби вода. Чорт знову йде, але як доїхав до кінця світа, святий Петро каже:
– Досить, уже ми світ перехрестили, тепер я тобі скажу, як маєш помічників собі наробити: встань рано в суботу, візьми води та і бризкай назад себе: скільки буде поза тобою бризків, стільки буде чортів.
Чорт зробив теє, і з тої пори на світі робиться гірше та й гірше, бо чортів робиться більше та й більше.
А найкраще зробив би святий Петро, якби одурив чорта, бо одурити таку погань – нема гріха.
Доля і недоля
Було два брати – багатий і бідний. От попросився бідний брат до багатого пшеницю жати. Жне він день, жне другий. Увечері першого дня господиня пішла додому зварити дітям вечерю, а він цілу ніч жне собі. Коли чує – хтось збирає колосся, снопи складає, соломою шелестить. Думав – чи ж не краде хто? На ранок дивиться – все ціле. Увечері другого дня знову господиня пішла додому зварити дітям вечерю, а він жне собі вночі та жне. Знову чує – братова Доля (то була вона) збирає колосся і підтикає їх під копи. Він тоді впав на землю й лежить. Господині, між тим, нічого не сказав. На третю ніч хазайка кличе його з собою вечеряти:
– Хоч кулешику поїси – все ж у роті м’якше стане.
Але він не пішов: «Потерплю, – міркує собі, – спитаю, що воно таке ходить…». Знову щось іде, збирає колосся, переносить снопи.
– Ну, скажи правду, що ти таке: чи погане, чи добре? Хто ти? – питає бідний брат.
– Я – братова Доля; ти хоч перервись, та все’дно нічого не буде з цього діла; він же п’є, гуляє, а я за нього працюю.
– Де ж моя Доля?
– Під колодою лежить гола.
– А як мені дійти до неї?
– Іди, а як побачиш, що лежить гола під колодою, то і є твоя Доля.
Пішов він і знайшов.
– Доле моя, Доле! Чого це ти лежиш, чому нічого не робиш? Лежиш усе – ні попереду тебе, ні позаду тебе нічого нема: чим ти займатимешся?
– Я хочу сидіти за прилавком.
– Як же ти сидітимеш за прилавком?
– Попроси в брата 50 копійок або карбованця, накупи стрічок і хрестиків – то я торгуватиму.
Пішов він до брата; а брат п’є та гуляє – знати його не хоче.
– Позич мені, брате, одного карбованця.
– Коли ж ти віддаси? Де ти візьмеш?
Бідний повалився йому в ноги.
– Та позич уже, – сказали ті, що гуляли з багатим.
Позичив. Накупив тоді бідний брат стрічок і хрестиків – і мав зиск; накупив більше, додав хусточок – і знов узяв бариш. Вирішив він після того торгувати різним дрібним крамом, придбав конячину. Коли він їхав до міста за крамом, хлопчаки почали насміхатися з нього і ну кидати камінці у прив’язану позад візка скриньку. Приїхав він у місто, подивився, а в скриньці – коштовне каміння… Поніс він скарб государю імператору, а той звелів відсипати йому грошей стільки, скільки коштувало те каміння. І став він з того часу багатієм.
Доля бідного брата
Жили собі колись два брати – один бідний, а другий багатий; у бідного були діти, а