Янголи і демони. Дэн Браун
Читать онлайн книгу.
маленького червоного дисплея, що вів зворотний відлік секунд. Від цього дисплея охоронцеві чомусь було лячно.
– Зменшіть, будь ласка, контраст, – попросив начальник, чим здивував охоронця.
Він виконав наказ, і зображення трохи зблідло. Начальник нахилився ближче, придивляючись до чогось знизу на загадковій банці, чого раніше не було видно.
Охоронець простежив за його поглядом. Поряд із дисплеєм ледь помітно блищала якась абревіатура. Чотири літери.
– Залишайтеся тут, – наказав начальник. – Нікому ні слова. Я сам цим займуся.
25
Камера для небезпечних матеріалів. П’ятдесят метрів під землею.
Вітторія Ветра заточилася й мало не впала на сканер сітківки. Вона відчула, як американець кинувся їй на допомогу, підхопив і втримав від падіння. З підлоги на неї дивилося батькове око. Вітторія хапала повітря ротом. Вони вирізали йому око! Її світ розколовся. Колер позаду щось говорив. Ленґдон підтримував її. Наче уві сні, вона усвідомила, що дивиться в сканер сітківки. Пристрій пікнув.
Двері відімкнулися.
Вітторія, напівпритомна від щойно побаченого, відчувала, що за дверима на неї чекає нове жахіття. Крізь туман, що заступав очі, вона побачила приміщення й пересвідчилась, що найгірші сподівання справдилися. Самотній стовпець із зарядним пристроєм усередині був порожній.
Антиматерія зникла. Вони вирізали батькові око, щоб викрасти її. Усе відбулося надто швидко, й Вітторія ще не встигла осягнути всіх можливих наслідків. Усе пішло шкереберть. Зразок, який мав довести, що антиматерія – безпечне й доступне джерело енергії, зник. Але ж ніхто не знав навіть про існування цього зразка! Однак заперечувати очевидне було неможливо. Хтось про все довідався. Вітторія не уявляла, хто б це міг бути. Навіть усемогутній Колер, якому начебто було відомо все, що відбувається в ЦЕРНі, явно нічого не знав про цей проект.
Батька вбили. Знищили за його геній.
Серце Вітторії розривалося від горя, а в свідомості тим часом з’явилося нове відчуття. Значно гірше. Воно мучило, штрикало, наче ніж. Цим відчуттям була провина. Страшна, жахлива провина. Вітторія знала, що це вона переконала батька створити цей зразок. Усупереч його волі. І за це його вбили.
Чверть грама…
Антиматерія, як і будь-яка інша технологія – вогонь, порох чи двигун внутрішнього згоряння, – у невідповідних руках ставала небезпечною. Дуже небезпечною. Антиматерія – смертоносна зброя. Потужна й неспинна. Щойно контейнер знято з зарядного пристрою в ЦЕРНі, відлік часу почався. І хвилини невблаганно спливали.
А коли час вийде…
Сліпуче світло. Оглушливий грім. Самозагорання. Лише один спалах… і порожній кратер. Великий порожній кратер.
Думка, що батьків геній хочуть використати як знаряддя знищення, ятрила душу. Антиматерія – ідеальна зброя для терористів. Вона не містить ні металевих частин, щоб її могли виявити металошукачі, ні хімічних елементів, щоб її могли винюхати пси. Не має вона й вибухового пристрою, який можна було б знешкодити, якби поліція