Точка обману. Дэн Браун
Читать онлайн книгу.
помилок. А такими маркерами є звіти про кількість опадів, відомості про забруднення повітря і тому подібна інформація.
До них підійшов Толланд з колегами. Майкл усміхнувся Рейчел.
– Вона знає багато цікавого про лід, еге ж?
Дивно, але Рейчел зраділа, побачивши його.
– Так, вона надзвичайно цікава жінка.
– До речі, – кивнув Толланд, – доктор Менгор має рацію стосовно 1716 року. НАСА вирахувала такий самий рік удару метеорита об землю ще задовго до того, як ми тут з’явилися. А доктор Менгор свердлила свої отвори, вивчала зразки і дійшла того ж висновку, підтвердивши результати космічної агенції.
Рейчел була неймовірно вражена.
– І до речі, – зауважила Нора, – саме 1716 року спостерігачі бачили яскраву кулю в небі над північчю Канади. Цей випадок увійшов до історії під назвою «Юнгерсольське падіння», на честь людини, яка багато займалася його дослідженням.
– Отже, – додав Коркі, – відповідність між зафіксованою істориками датою і датою, встановленою експериментальним шляхом, свідчить про те, що наш камінь – шматок того самого метеорита, падіння якого було зареєстровано 1716 року.
– Докторе Менгор! – покликав один з робітників. – Уже видно гаки.
– Екскурсію закінчено, хлопці, – заявила Нора. – Настає момент істини. – Вона схопила складаний стілець, видерлася на нього і щосили закричала: – Всім сюди! За п’ять хвилин витягуємо!
Усі науковці, що перебували в куполі, наче піддослідні собаки Павлова, що реагують на дзвінок до обіду, кинули свої справи і поквапилися до зони витягання.
Нора Менгор стала руки в боки і обвела поглядом свої володіння.
– Ну що ж, підіймаймо «Титанік»!
28
– Швидше відійдіть! – заволала Нора, пробиваючись крізь дедалі більший натовп.
Робітники розосередилися. Нора командувала процесом і явно грала на публіку, перевіряючи натяг тросів та правильність їх кріплення.
– Віра! – крикнув один із працівників НАСА.
Чоловіки натягнули лебідки – і троси вилізли з отворів іще на шість дюймів.
Троси рухалися догори, і Рейчел відчула, як натовп мимоволі потроху сунеться вперед, передчуваючи велику подію. Коркі й Толланд стояли поруч і скидалися на малят, що прийшли подивитися на різдвяну ялинку. З протилежного боку отвору з’явилася масивна фігура керівника НАСА Лоуренса Екстрома; він зайняв зручне місце і почав спостерігати за витягуванням метеорита.
– Гаки! – заволав один із працівників НАСА. – Бачу гаки!
Сталеві сріблясті троси, що піднімалися крізь свердловини, поступилися місцем жовтим ланцюгам.
– Ще шість футів! Не розгойдуйте! Тримайте рівно!
Біля вежі з риштуванням запала напружена тиша, неначе глядачі, як на спіритичному сеансі, очікували появи якогось божественного привида, – усі нетерпляче чекали, коли з’явиться метеорит.
І Рейчел побачила його.
Крізь шар льоду, що дедалі тоншав, почали проступати невиразні