«Колись русалки по землі ходили…» Жіночі образи української міфології. Юлия Буйских
Читать онлайн книгу.
такий претензійний термін, як «двовір’я», що довгий час використовувався для позначення специфічної форми «переплетення дохристиянських вірувань і християнства». Точніше, адепти «двовір’я» вважали, що язичницькі вірування та обряди незмінно зберігаються під зовнішнім шаром християнства. І. Левін зауважує, що вчені – представники різних шкіл і напрямів, говорячи про «двовір’я», тільки ускладнили розуміння самого визначення «язичництва», змішуючи його з чаклунством, магією, єресями, політичним протестом і народною медициною90. Однак уже доволі тривалий час термін «двовір’я» (і його язичницький підтекст) заперечується в наукових колах (починаючи із західної антропологічної думки, де цей концепт знаний як ‘double faith’ або ‘dual faith’, і закінчуючи низкою праць вітчизняних учених), оскільки він містить оціночні конотації та не відображає всієї складності такого культурного явища, як народна релігія аграрного суспільства91.
Не викликає сумніву твердження, що релігійний синкретизм не є суто давньоруським або ж притаманним лише слов’янським народам явищем. Виникнення феноменів синкретичних (мозаїчних) релігійних світоглядів зі складними системами міфологічних вірувань та уявлень пов’язане з розповсюдженням світових релігій (своєю чергою багатошарових), які вбирали в себе архаїчні культи та локальні вірування відповідних аграрних спільнот. Зокрема, історик Церкви М. Нікольський підкреслював, що зміст візантійського християнства не обмежувався богословськими концепціями та догматами. Поряд із ними в християнській оправі існували елементи релігій та культів, що побутували у Східній та Західній Римських імперіях. Янголи та біси, ікони та мощі, таїнства та процесії, релігійні гімни не були оригінальним витвором християнства92. Постає питання: чи коректно називати релігійний світогляд «двовір’ям» та чи можна застосовувати цей термін до розгалуженої системи міфологічних вірувань та уявлень, яка входить у структуру народної релігійності?
На думку І. Левін, термін «двовір’я» передбачає принципово хибну двоїстість: відділені одне від одного язичництво та християнство, що суттєво відрізняються93. За словами В. Петрухіна, проблема полягає також у тому, наскільки адекватно сам термін може відображати «роздвоєність» давньоруської середньовічної культури та чи існував поряд із християнським «язичницький світогляд»94. О. Панченко справедливо наголошує на тому, що підхід до вивчення так званої «слов’янської народної культури» як простого синкретизму язичництва й християнства ігнорує локальні, функціональні, генетичні особливості розвитку різних слов’янських народів і явищ їх культури, при цьому не беруться до уваги хронологічні межі, ареали поширення християнства на Русі та їхні суттєві регіональні відмінності95. Має рацію також М. Гримич, коли зазначає, що поняття «двовір’я»
Левин Ив. Двоеверие и народная религия // Двоеверие и народная религия в истории России / Пер. с англ. А. Л. Топоркова и З. Н. Исидоровой. – М.: Индрик, 2004. – С. 20.
Rock Stella. Popular Religion in Russia. ‘Double belief’ and the making of an academic myth. Routledge. – London and New York, 2007. – 234 p.; Letters from Heaven: Popular Religion in Russia and Ukraine / Eds. John-Paul Himka, Andriy Zayarnyuk. – Toronto, Buffalo and London: University of Toronto Press, 2006. – 304 p.; Левин Ив. Двоеверие и народная религия… – С. 11—37; Чеховський І. Г. Демонологічні вірування і народний календар українців Карпатського регіону. – Чернівці: Зелена Буковина, 2001. – С. 37; Ігнатенко І. «Народна релігія» та теорія «двовір’я» у світлі сучасних етнографічних досліджень // ЕІНЄ. – 2008. – № 27. – С. 40—41; Буйських Ю. Нижча міфологія українців у світлі проблем «двовір’я» та «народного християнства» // ЕІНЄ. – 2010. – Вип. 33. – С. 70—80; Гримич М. В. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців (Когнітивна антропологія). – К.: ВІПОЛ, 2000. – С. 4—5; Петрухин В. Я. Древнерусское двоеверие: понятие и феномен // Славяноведение. – № 1. – С. 44 та ін.
Никольский Н. М. История русской церкви. – М.: Политиздат, 1985. – С. 24.
Левин Ив. Двоеверие и народная религия… – С. 13.
Петрухин В. Я. Древнерусское двоеверие… – С. 44.
Панченко А. А. Исследования в области народного православия. Деревенские святыни Северо-Запада России. – СПб., 1998. – С. 54.