Іскра радості: ілюстрований майстер-клас з організації простору та прибирання. Мари Кондо
Читать онлайн книгу.
навушників замість колонок теж ідеально вписалося в мій стиль життя. Я збільшувала гучність і не надягала їх. Палкі шанувальники музики здригнуться від жаху, але, як на мене, гучність і якість були цілком прийнятні для моєї кімнати. Важко перелічити довжелезну низку задоволень, які я відкривала для себе, позбувшись багатьох речей.
Проте, зізнаюся, не обійшлося без кількох виключень. Наприклад, порохотяг. Я попрощалася з ним, бо він був старий, і вирішила завзято протирати підлогу паперовими рушниками та ганчірками. Але це забирало надто багато часу, і мені довелося купити новий порохотяг.
Подібна історія трапилась і з викруткою. Викинувши її, я намагалася підкрутити розхитаний гвинтик лінійкою, але вона тріснула навпіл. Я ледь не заридала ридма, бо ця лінійка мені дійсно подобалася.
Усе це трапилося зі мною через юнацьку недосвідченість і легковажність. Тоді я ще не вдосконалила здатність вирізняти те, що приносить мені радість. Мене ввела в оману простота цих речей, тому я не усвідомлювала, що насправді вони мені подобаються. Я гадала, що відчуття радості супроводжуватиметься хвилюванням, пришвидшеним серцебиттям. Тепер я змінила свою думку.
Відчуття захоплення, захвату чи привабливості – не єдині ознаки втіхи від якоїсь речі. Простий, невибагливий дизайн, висока функціональність, яка значно спрощує життя, відчуття правильності чи усвідомлення того, що ця річ корисна у щоденному побуті, – також показники радості.
Якщо річ дійсно не викликає задоволення, ви точно не будете страждати і вагатися, позбутися її чи ні. Ви побиваєтеся над якоюсь річчю, якщо:
• колись річ приносила нам радість, але виконала своє призначення;
• річ дійсно тішить нас, але ми цього не усвідомлюємо;
• нам треба її лишити, байдуже, приносить вона радість чи ні.
Третій варіант зазвичай стосується документів, святкового та траурного одягу, аксесуарів для весілля, похоронів, всіляких особливих подій, а також речей, які не можна викидати без дозволу інших людей.
Я знаю, як викликати радісне ставлення до речей, які нам потрібні, але не збурюють особливих почуттів: заспівайте їм дифірамб. Нехай вони знають, що хоч і не викликають у вас радості, але дійсно вам потрібні.
Це може звучати якось так:
«Люба спідня сорочко, лише поглянь на себе. Ти найкраща! Вугільно-чорна, гладенька мов шовк, ти вигідно підкреслюєш вигин талії, проте залишаєшся цілком непомітною. Яка вишуканість та елегантність. Так тримати!»
А якщо отак?
«Люба моя старенька викрутко, можливо, я рідко тобою користуюсь, та, коли я тебе потребую, ти просто диво! Завдяки тобі я полагодила цю поличку за лічені хвилини. До того ж мій манікюр досі зі мною. Я, безсумнівно, здерла би весь лак, якби намагалася нігтями закрутити гвинтики. Досконала форма, міцна будова, сучасний дизайн – це все робить тебе справді винятковою!»
На папері це може виглядати трохи кумедно,