Стара ворожка провела хлопця до кімнати у глибині дому, відокремленої від зали завісою зі смуг кольорового пластику. У кімнаті був стіл, образ Святого Серця Ісусового й два стільці.

      Стара сіла й попросила його, щоб він також сів. Узяла його за обидві руки й тихим голосом стала молитися.

      Її молитва здавалася циганською. Молодий пастух уже не раз зустрічав на своєму шляху циган. Вони мандрували, але не мали справи з вівцями. Люди казали: циган жити не може, щоб не одурити іншого. Казали також, що вони уклали договір із чортом і викрадали дітей, щоб ті служили рабами в їхніх таємничих таборах. Коли Сантьяго був малий, він помирав від страху, боячись, що його вкрадуть цигани, і цей давній страх повернувся, коли стара взяла його за руки.

      «Але ж тут присутній образ Святого Серця Ісусового», – подумав він, намагаючись зберегти спокій. Він не хотів, щоб його руки тремтіли й щоб стара помітила його страх. Він мовчки став читати «Отче наш».

      – Як цікаво, – сказала стара, не відриваючи погляду від руки хлопця.

      І знову замовкла.

      Хлопець занервував. Руки йому затремтіли, й стара це помітила. Він швидко прибрав руки.

      – Я прийшов сюди не для того, щоб ти читала мої руки, – сказав він, уже жалкуючи, що завітав у цей дім.

      На якусь мить він подумав, що ліпше буде заплатити їй і піти геть, нічого не довідавшись. Він, либонь, надав надмірного значення сну, який повторився.

      – Ти прийшов довідатися про те, що означає твій сон, – відповіла йому стара. – А сни – це мова Бога. Коли Він говорить мовою світу, я можу витлумачити її. Та коли Він говорить мовою своєї душі, то тільки ти можеш Його зрозуміти. Але я хочу надати тобі пораду за будь-яких умов.

      «Ще один трюк», – подумав хлопець. А проте вирішив ризикнути. Пастух завжди ризикує, остерігаючись вовків або посухи, тому професія пастуха хвилює його та збуджує.

      – Я бачив один і той самий сон дві ночі поспіль, – сказав він старій. – Мені наснилося, що я на пасовищі зі своїми вівцями, коли з’являється дитина й починає гратися з ними. Я не люблю, коли хтось підходить до моїх овець, бо вони бояться незнайомих людей. Але дітям завжди вдається змішатися з тваринами так, щоб не налякати їх. Не знаю, чому так відбувається. Не знаю, як тварини визначають вік людських створінь.

      – Повернися до свого сну, – сказала стара. – У мене стоїть каструля на вогні. Крім того, у тебе мало грошей, тож я не можу віддати тобі весь мій час.

      – Дитина трохи погралася з вівцями, – провадив хлопець, дещо збентежений, – а тоді зненацька вхопила мене за руки й повела до єгипетських пірамід.

      Хлопець на трохи замовк, щоб з’ясувати, чи стара знає, що таке єгипетські піраміди. Але стара залишалася спокійною.

      – А коли ми підійшли до єгипетських пірамід, – він промовив останні два слова повільно, щоб стара могла добре його зрозуміти, – дитина мені сказала: «Якщо ти подивишся звідси, то