Воно (кінообкладинка). Стивен Кинг
Читать онлайн книгу.
його й так отримаєш, – відповів Едді. – Повезеш його сама.
Ох, ще новий страх додався до того, що й так уже клубився в її бідній, замороченій голові. Вона видала безпорадний скрик.
– Я не можу… Я ніколи…
– Ти мусиш, – сказав Едді. Тепер він роздивлявся своє взуття. – Більше нема кому.
– Жодна з моїх уніформ на мені більше не сидить! Усі занадто тісні в цицьках!
– Нехай Долорес розшиє якусь із них, – промовив він невблаганно.
Закинувши назад дві пари туфель, Едді знайшов пусту коробку і вмостив до неї третю пару. Добрі чорні туфлі, надовго ще годящі, але на вигляд трішки зношені, щоб узувати їх на роботу. Коли заробляєш собі на життя, розвозячи багатіїв по Нью-Йорку, чимало з них знамениті багатії, усе на тобі мусить мати правильний вигляд. Ці туфлі вже не мали правильного вигляду… але він припускав, що там, куди він зібрався, вони якраз згодяться. І для того хтозна-чого, що йому доведеться робити, коли він туди дістанеться, також. Може, Річі Тозіер зможе…
Але тут наперла грізна чорнота і Едді відчув, як йому починає стискати горло. Він усвідомив з непідробною панікою, що був спакував цілу бісову аптечну крамничку, але забув найважливішу з усіх річ – свій інгалятор – на першому поверсі, на кришці стереосистеми.
Він затріснув і замкнув валізу. Озирнувся на Майру, яка стояла в коридорі, притискаючи руки до короткої колони свого горла так, ніби це в неї трапився напад астми. Вона дивилася на нього з обличчям, сповненим розгубленості й переляку, і він міг би відчути жаль до неї, якби його серце не було уже таким переповненим страхом за самого себе.
– Що трапилося, Едді? Хто то тобі телефонував? У тебе якісь негаразди? Це ж так і є, скажи? У які негаразди ти втрапив?
Він підійшов до неї з замкненим саквояжем в одній руці й валізою в іншій, тепер уже, коли вантаж більш-менш врівноважився, тримаючись прямо. Майра стала в нього на шляху, заступивши сходи, і спершу він подумав, що вона не відступить. Потім, коли його обличчя вже мало не врізалося в м’який бар’єр її грудей, вона дала йому дорогу… з острахом. А коли він її, навіть не стишивши ходи, проминав, Майра вдарилась у жалюгідні сльози.
– Я не можу возити Аль Пачино! – репетувала вона. – Я вріжуся в дорожній знак «стоп» чи ще у щось. Я знаю, так і трапиться. Едді, мені жааассско!
Він поглянув на годинник «Сет Томас»131 на столику біля сходів. Двадцять хвилин по дев’ятій. Клерк «Дельти» голосом, наче з консервної бляшанки, повідомив Едді, що він уже запізнився на останній рейс у Мейн – той відбув з «Ла Гвардії»132 о восьмій двадцять п’ять. Він зателефонував в «Амтрак» і з’ясував, що в них є пізній потяг на Бостон, відходить об одинадцятій тридцять з вокзалу «Пенн»133. Цей потяг довезе його на Південний вокзал134, звідки він зможе взяти таксі до контори «Кейп-Код лімузини» на Арлінгтон-стрит. За роки «Кейп-Код»135 і компанія Едді «Королівський герб» напрацювали дружні
Seth Thomas (1785—1859) – засновник компанії з виробництва підлогових, настільних і настінних годинників, яка припинила своє існування у 1980-х, але з 2009 р. інша компанія випускає годинники під цим знаменитим брендом.
«La Guardia» – міжнародний аеропорт у нью-йоркському районі Квінз, названий 1953 р. на честь мера Фіорелло Ля Гвардіа (1882—1947), який 1937 р. наполіг на побудові цього першого в Нью-Йорку комерційного аеропорту.
«Amtrak» – заснована 1971 р. державна корпорація, що забезпечує в США дальні пасажирські перевезення залізницею; «Pennsylvania Station» – побудований 1910 р. найпотужніший (600 тис. пасажирів щодня) залізничний вокзал Нью-Йорка, розташований на підземних рівнях під спортивно-концертним комплексом «Медісон-сквер-гарден».
«South Station» – центральний залізничний вокзал і автобусна станція в Бостоні, найбільший наземний транспортний вузол Нової Англії.
Cape Cod – назва автосервісу від великого півострова площею 880 км2, що видається в Атлантичний океан від узбережжя штату Массачусетс, який є популярною курортною місцевістю з багатьма культурно-історичними пам’ятками.