Воно (кінообкладинка). Стивен Кинг
Читать онлайн книгу.
заплющеними очима нашукав оббитий м’яким обідком край шинкваса. Якусь мить він тримався, наче людина на вітрильному човні, що вчепилась за леєр, аби не випасти в бурхливе море. Потім він знову розплющив очі й усміхнувся до Рікі Лі.
– Я міг би гарцювати таке родео всю ніч.
– Містере Генском, мені хотілося б, щоб ви цього більше не робили, – нервово промовив Рікі Лі.
До офіціантської стійки підійшла зі своєю тацею Енні й замовила два «Міллера». Рікі наточив пиво й подав їй кухлі. Власні ноги йому вчувалися ватяними.
– Рікі Лі, з містером Генскомом усе гаразд? – запитала Енні. Вона дивилася повз бармена, і він обернувся, щоб простежити за її поглядом. Там містер Генском перехилився через шинквас і акуратно вибирав лимонні скибки з фруктовниці, де Рікі Лі тримав гарніри для напоїв.
– Не знаю, – відповів він. – Гадаю, що ні.
– Ну тоді витягни великого пальця зі свого гузна й роби щось.
Енні, як і більшість жінок, була небайдужа до Бена Генскома.
– Я не знаю. Мій тато завше казав, якщо людина при здоровому глузді…
– Твій татко не мав навіть того мозку, що його Бог подарував ховраху, – сказала Енні. – Викинь із голови свого тата. Ти мусиш покласти цьому край, Рікі Лі. Він же себе вб’є.
Отримавши такий наказ до дії, Рікі Лі пішов знову туди, де сидів Бен Генском.
– Містере Генском, я дійсно думаю, що вам уже до…
Генском закинув назад голову. Причавив. Цього разу він буквально внюхав лимонний сік, наче той був кокаїном. І ковтнув віскі, наче то була вода. Потім він подивився на Рікі Лі. Потім він серйозно подивився на Рікі Лі.
– Бом-бім, я побачив люду повний дім, і вся зграя топче мій килим117, – проспівав він і розсміявся. Віскі у кухлі залишилось хіба що на два дюйми.
– Цього вже досить, – сказав Рікі Лі й потягнувся по кухоль.
Генском делікатно відсунув його подалі від бармена.
– Гірше вже не буде, Рікі Лі, – промовив він. – Гірше вже не буде, друже.
– Містере Генском, я вас прошу…
– У мене є дещо для ваших діток, Рікі Лі. Чорт забирай, а я ж про це мало не забув!
На Бені був вилинялий джинсовий жилет, і тепер він видобув щось із його кишені. Рікі Лі почув приглушене дзеленькання.
– Мій тато помер, коли мені було чотири роки, – сказав Генском. Язик у нього зовсім не заплітався. – Залишив нам купу боргів і оце. Я хочу, щоб вони дісталися вашим дітям, Рікі Лі.
Він виклав на шинквас три срібних «колісних» долари118, де вони заблищали в м’якому освітленні. У Рікі Лі сперло дух.
– Містере Генском, це вельми люб’язно, але я не зможу…
– Колись їх було чотири, але одну я подарував Заїкуватому Біллу й іншим. Справжнє ім’я в нього було Білл Денбро. Це ми його так називали, Заїкуватий Білл… ну так само як ото казали «закластися на власну шкуру». Він був одним із найкращих друзів з усіх, яких я бодай колись мав, – а мав я їх
Фраза з класичного рок-хіта «Splish Splash», записаного 1958 року Боббі Даріном (1936—1973), де герой співає, як він вийшов мокрий з ванни і побачив, що в його хаті гуде вечірка, повно люду і всі танцюють.
«Cartwheel» – колекціонерська назва монети, яка випускалася у 1878—1904 і та у 1921—1928 роках; завдяки методу карбування, така монета при похитуванні її під світлом пускає блищики колом, ніби крутяться спиці в колесі (зокрема, таким чином сьогодні відрізняють на око монети старого карбування від сучасних підробок).