Воно (кінообкладинка). Стивен Кинг
Читать онлайн книгу.
втомленим і все ще не вельми здоровим.
– Хотілося б, аби й ти міг піти, – сказав Джордж. Йому насправді цього хотілося. Білл іноді, через деякий час, починав командувати, але в нього завжди народжувалися класнючі ідеї, і він майже ніколи не бився. – Це ж насправді твій човен.
– Корабель, – виправив його Білл. – Називай його кораблем.
– Гаразд, корабель.
– Мені й самому хотілося б вийти надвір, – сказав Білл понуро.
– Ну… – з корабликом у руках переступив з ноги на ногу Джордж.
– Ти тільки одягнися під дощ, як слід, – нагадав йому Білл, – а то тебе теж скрутить таким, як у мене, грип-кахиком. Може, ти й уже його підхопив з моїми м-м-мікробами.
– Дякую, Білле. Це чудесний корабель.
І тут Джордж зробив те, чого він не робив уже довгий час, те, чого Білл ніколи не забуде: він нахилився і поцілував брата в щоку.
– От тепер ти точно його підхопив, дірка-ти-в-гузні, – промовив Білл, але попри те зі збадьореним виглядом. Він посміхнувся Джорджу. – І ще, віднеси все це назад. А то мама р-р-роздратується.
– Звичайно.
Джордж зібрав протинамокні засоби й рушив через кімнату з невеличкою мискою в руках, в якій криво стирчала коробка з парафіном, а поверх неї був хистко притулений його кораблик.
– Дж-Дж-Джорджі?
Джордж обернувся подивитись на брата.
– Об-б-бережно там.
– Звісно, – лоб Джорджа трішки наморщився. Такі речі зазвичай йому казала мама, не старший брат. Це було таким же дивним, як те, що він раптом був поцілував Білла. – Звісно, я буду обережним.
Він вийшов. Білл його більше ніколи не бачив.
3
І от тепер він був тут, гнався за своїм корабликом вздовж лівого узбіччя Вітчем-стрит. Біг він швидко, але вода бігла швидше, і його кораблик вирвався вперед. Він почув ревіння, що дедалі дужчало, і побачив за п’ятдесят ярдів нижче по пагорбу, як вода каскадом шугає у все ще відкритий дощоприймач. Такий врізаний у бровку темний і довгий, напівкруглий отвір, і, саме коли Джордж туди дивився, якась оббита гілляка, з корою тьмяною і блискучою, немов тюленяча шкіра, полинула в пащу цього дренажного колодязя. На мить вона там зависла, а потім сковзнула всередину. От туди й прямував його кораблик.
– От лайно і «Шинола»!21 – закричав настраханий Джордж.
Він додав швидкості і якусь мить гадав, що впіймає кораблик. А потім, послизнувшись однією ступнею, він упав долічерева, обідравши собі коліно, і скрикнув від болю. Зі своєї нової перспективи на рівні дороги він побачив, як підхоплений іншим нуртом його кораблик двічі крутнувся, а потім зник.
– Лайно і «Шинола»! – крикнув він знову, стукнувши кулаком об дорогу. Це також було боляче, і він почав трішки плакати. Яка ж це дурня, отак втратити такий кораблик!
Він підвівся і підійшов до отвору дощоприймача. Там він опустився навколішки й зазирнув досередини. Вода падала в темряву з сирим, лунким шумом. Якийсь то був лячний звук. Він нагадав
Алюзія на образливий вираз: «Ти не відрізниш лайно від “Шиноли”», який увійшов в американський сленг у часи Другої cвітової війни; «Shinola» – заснована 1907 р. у Детройті компанія з випуску гуталіну, яка поступово також освоїла випуск інших продуктів і зараз славиться своїми високоякісними наручними годинниками, велосипедами тощо (політика компанії – вироби суто з американських компонентів).