Воно (кінообкладинка). Стивен Кинг
Читать онлайн книгу.
МакДоналд, а не Бозо й Кларабелло23.
В одній руці, наче якийсь прекрасний, стиглий фрукт, клоун тримав повітряні кульки різноманітних кольорів.
В іншій руці він тримав кораблик Джорджа.
– Хочеш свій кораблик, Джорджі? – усміхнувся клоун.
Джордж посміхнувся у відповідь. Він ніяк не міг втриматися; то була така усмішка, на яку просто мусиш відповісти.
– Звичайно, хочу, – промовив він.
Клоун розсміявся: «Звичайно, хочу». Це так гарно! Це дуже гарно! А як щодо повітряної кульки?
– Ну… звичайно! – Джордж уже було потягнувся рукою… а потім через силу прибрав її назад.
– Мені не можна нічого брати в незнайомців. Мій тато мені так казав.
– Вельми розумно з боку твого тата, – промовив клоун у дренажному колодязі, усміхаючись. «Звідки, – подумав Джордж, – я був вирішив, ніби в нього жовті очі?» Очі були яскравими, мінливо-синіми, такого ж кольору, як у його мами та в Білла. – Вельми розумно, справді. А отже, я відрекомендуюся, Джорджі! Я – містер Боб Ґрей, відомий також як Танцюючий Клоун Пеннівайз, радий познайомитися з Джорджем Денбро. Пеннівайзе, познайомтесь із Джорджем Денбро. Джордже, познайомтесь із Пеннівайзом. Ну от, тепер ми одне одного знаємо. Я для тебе більше не незнайомець, а ти не незнайомець для мене. Пі-равильно?
Джордж захихотів:
– Гадаю, що так, – він знову потягнувся рукою… і знову її відсмикнув. – А як ти туди потрапив?
– Мене просто дощем зми-и-ило, – сказав Танцюючий Клоун Пеннівайз. – Змило геть увесь цирк. Ти відчуваєш запах цирку, Джорджі?
Джордж нахилився нижче. Раптом він дочув запах арахісу! Гарячого смаженого арахісу! І оцту! Того білого оцту, яким крізь дірочку в кришці поливаєш собі картопляні чипси! Він відчув запахи цукрової вати й смажених пончиків і слабенький, проте загрозливий дух лайна хижих звірів. Він відчув вишневий аромат ярмаркової тирси. Але все ж таки…
Але все ж таки під усім тим був запах повені, і пріючого листя, і темних тіней дренажної труби. Сирим і гнилим був той запах. То був запах підвалу.
Проте інші запахи були сильнішими.
– Ще б пак, авжеж, відчуваю, – відповів Джордж.
– Хочеш свій кораблик, Джорджі? – спитав Пеннівайз. – Я повторюю запитання просто тому, що не схоже, аби тобі насправді його хотілося.
Він підняв кораблик вище, усміхаючись. Одягнений клоун був у неоковирний шовковий костюм з великими помаранчевими ґудзиками. На грудях у нього метлялася блакитна, яскравого відтінку електрик краватка, а долоні його приховували великі білі рукавички, як оті, що завжди носять Мікі Маус або Доналд Дак.
– Ще б пак, – сказав Джордж, дивлячись у дренажний колодязь.
– А повітряну кульку? У мене є і червона, і зелена, і жовта, і блакитна, і…
– А вони злинають?
– Злинають? – усмішка клоуна стала ще ширшою. – О так, насправді так. Вони злинають! І ще є цукрова вата…
Джордж
Ronald McDonald – створений у 1963 році актором Віллардом Скоттом, одним з виконавців ролі клоуна Бозо, новий персонаж-клоун, який став символом однойменної мережі фаст-фудів.