Америка. Франц Кафка
Читать онлайн книгу.
рукою поцілунок, не перестаючи гребти. Справді було так, наче ніякого паровичника більше не існувало. Карл, який майже торкався своїми коліньми дядькових, пильно подивився йому у вічі, і його взяв сумнів, чи зможе цей чоловік коли-небудь заступити йому паровичника. Втім, і дядько ухилився від його погляду і дивився на хвилі, що гойдали їхній човен.
Дядько
До нових умов у дядьковому домі Карл призвичаївся хутко. Втім, дядько і сам радо йшов йому назустріч у кожній дрібниці, й Карлові ніколи не доводилося чекати, поки його навчать недобрі пригоди, що переважно так отруюють світання життя на чужині.
Кімната Карлова була розташована на шостому поверсі будинку, п’ять нижніх поверхів якого, до котрих у глибині додавалися ще й три підземні, займало дядькове підприємство. Світло, що проникало до його кімнати крізь два вікна і балконні двері, знову й знову захоплювало Карла, коли він уранці входив сюди зі своєї маленької кімнатки. Де ж би йому довелося мешкати, якби він причалив до берега бідним малим прибульцем? Атож, можливо, – і це дядько на підставі знання закону про імміграцію вважав навіть дуже ймовірним, – його навіть не впустили би до Сполучених Штатів, а відіслали б назад додому, не надто переймаючись тим, що вітчизни в нього вже не було. Бо ж розраховувати на співчуття тут не випадало, і все, що Карл читав щодо цього про Америку, цілком справдилося; здавалося, лише щасливці насправжки втішаються тут своїм щастям серед безтурботних облич, які їх оточують.
Вузький балкон тягнувся по всій довжині кімнати. Але те, що в Карловому рідному місті, безсумнівно, правило б за найвищий оглядовий пункт, тут дозволяло хіба що оглядати одну-єдину вулицю, що губилася між двома рядами просто-таки обрубаних будинків, а тому здавалося, ніби вона летіла вдалину, де в густому тумані підносилися велетенські обриси якогось собору. А вранці, й увечері, і в снах ночі на цій вулиці відбувався незмінно щільний рух, який згори скидався на мішанину спотворених людських постатей і дахів усіляких екіпажів, яка знов і знову зливалася з чимраз новими початками і з якої поставала ще одна, помножена й дика суміш галасу, порохів і запахів, і все це осявало і пронизувало величне світло, що його знов і знов розсіювали, відносили та знову сумлінно приносили ця сила-силенна предметів і яке здавалося засліпленому оку таким тілесним, ніби над цією вулицею раз по раз з усіх сил розтрощувалася шибка, що все покривала.
Обережний у всьому дядько радив Карлові поки що ні до чого серйозно не братися; придивлятися, вивчати – будь ласка, проте не захоплюватися. Бо ж перші дні європейця в Америці, казав він, можна порівняти з народженням, і навіть якщо тут, щоб тільки Карл не лякався даремно, швидше до всього звикаєш, ніж якби ти увійшов з потойбіччя у світ людей, однак слід враховувати, що перше враження завжди ненадійне, і тому не можна давати всім наступним судженням, з яких хотів би виходити в своєму тутешньому житті, збити тебе на манівці.
Сам він знав новоприходьків,