Хрещення Русі. Володимир Духопельников
Читать онлайн книгу.
за «м’ясо ціло-палення і жертовний лій», а «досконалість шляху» дорівнювалася «дарам благовоління».
Метою кумранітів і всіх 'їх установ, як вважає дослідник І. Д. Амусін, була підготовка до вирішальної боротьби «синів світла» з «синами темряви», яка має закінчитися перемогою «синів світла». Водночас вчений виділяє такі характерні риси їхнього релігійного вчення: дуалізм (уявлення про боротьбу в світі двох засад – зла й добра); обраність членів громади як «синів світла», передпризна-чених Богом; віра в кінець світу – есхатологізм (від грецького слова «есхатос» – кінець) і месіанізм – віра в прихід божественного Спасителя, помазаника Божого.
Люди, невдоволені своїм життям, йшли до кумранітів. Римський письменник Пліній Старший (І ст. н. е.) повідомляв: «День у день кількість 'їх [єсеїв] збільшується через появу маси стомлених життям прибульців, що їх хвилі фортуни притягають до звичаїв єсеїв».
Вчення єссеїв мало великий вплив на формування християнства. Уявлення про кінець світу, про боротьбу добра зі злом, месіанізм, різкі виступи проти багатства, своєрідне переплетення вчення про попереднє встановлення Богом усіх подій у світі й уявлення про свободу волі людини, яка може обрати шлях спасіння, – все це притаманно як єсейству, так і ранньому християнству.
Однак християнство, взявши багато чого у вченні єсеїв, вже на ранньому етапі свого становлення пішло іншим шляхом. Найголовнішою відмінністю була віра християн у вже звершений прихід месії – Ісуса, який постраждав за людей і по тому вознісся на небо. Саме це ставало головним у проповіді християнства. Крім того, для християнської проповіді головним була її відкритість, що з самого початку відрізняло групу послідовників проповідника Ісуса з Назарета від кумранської громади. Надалі ці відмінності посилювалися мірою розвитку християнського віровчення, мірою його перетворення на світову релігію.
Згідно з християнським ученням, весь шлях людства, аж до явлення і викупної жертви Христа, був наперед установлений і пророкований. У той же час кожна людина має свободу обрати шлях спасіння, тобто прийняти християнське вчення, або відмовитися від нього, як ті люди, у яких «клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання, ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає2».
У Посланні Якова чітко сказано, що Бог «злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною»3. Загалом, перші християни, що з’явилися в східних провінціях Римської імперії, не мали ще ані розробленої теології, ані визначеної етики. Їх гуртувала насамперед пристрасна віра в можливість вічного спасіння поза тим світом і часом, у якому вони жили.
Першим християнам доводилося переживати великі труднощі. Їх переслідували влада й ортодоксальні іудеї. Зібрання вони часто проводили в будинках одновірців, які не приховували своєї прихильності до нового
Євангеліє від Марка 4:19. – Прим. перекл.
Якова 1:13,14.