Притулок пророцтв. Дэниел Киз
Читать онлайн книгу.
– запитав Мірон.
– П’ятдесят тисяч доларів.
Йорґо припалив сигару і видихнув кільце диму.
– І де ми маємо дістати таку суму?
– Вона пропонує нам пограбувати банк, який веде бізнес з американськими компаніями.
– Наприклад, афінський? – уточнив Дімітрі.
– А чому б і ні? Ми ж уже грабували банки.
– І щоразу це ставало все небезпечнішим, – Васілі підняв обрубок своєї лівої руки. – Я проти того, щоб ризикувати життям заради мусульман.
Алексі їх розумів: це була настороженість старих людей, яким так довго вдавалося виживати в підпіллі.
– Я візьму це на себе.
– Сам? – пирхнув Мірон.
У пам’яті Алексі зринули телевізійні кадри, на яких Патті Герст, перейнявши ідеї «Симбіоністської армії визволення», тримає на мушці своєї гвинтівки працівника банку.
– Рейвен мені допоможе.
Батько замолотив ручкою милиці в повітрі.
– Я проти.
– Я згоден з Міроном, – промовив Йорґо. – Через неї ми всі можемо опинитись у небезпеці.
– Я обробляю Рейвен уже два тижні, завойовую її довіру методами, якими Північна Корея колись перетворювала ворогів на своїх агентів.
– І ти гадаєш, що можеш зробити так само з нею? – спитав Мірон.
– Уже роблю і навіть її не торкаюся.
Дімітрі заходився перекочувати зубочистку язиком туди-сюди.
– Це марнування вродливого молодого тіла.
– А ти впевнений, що вона сама тебе не заморочила, га, Алексі? – реготнув Васілі.
Алексі звернувся до батька:
– Я прошу твого дозволу.
Мірон насупив брови.
– Гаразд, нехай допомагає, але якщо пручатиметься або спробує втекти – стріляй. Обстав усе так, ніби це не ти, а охоронець банку.
– Але ж якщо вона помре, пророцтва Тедеску помруть разом із нею.
– Я ж не казав убивати. Вистрели їй в ногу чи руку, привези сюди, і ми витягнемо з неї послання в той же спосіб, яким люди капітана Еліаде з антитерористичного підрозділу здобувають інформацію про нас у наших однодумців.
– А якщо не вийде?
Мірон постукав милицею по нозі.
– Тоді дівчина нам ні до чого, і ти її позбудешся.
Із зубочистки Дімітрі закрапала слина.
– Слухай, Алексі, перш ніж ти вб’єш цю сексуальну маленьку кішечку, позич мені її на годинку чи дві.
РОЗДІЛ 14
Крит, Греція
Літак СТУІЗ зайшов на посадку. Дуґан вибрався з кабіни й оглянув невеличкий аеродром.
– Куди це, в біса, ви мене привезли?
– На Крит, – відповів його супроводжувач.
– Я гадав, ми летимо в Афіни.
– В останню хвилину надійшов наказ не доставляти вас прямим шляхом. Ваш куратор з вами зв’яжеться. Пароль – «переправа через річку».
Судовий виконавець піднявся трапом і помахав йому на прощання. Літак відірвався від землі.
Дуґан окинув поглядом пустельний пейзаж. І як, у біса, йому з цього чортового запічка на Криті виходити на зв’язок з резидентом