Американська трагедія. Книга 1. Теодор Драйзер
Читать онлайн книгу.
вона не зайшла до магазина спитати про ціну.
Тому наступного дня, відчуваючи, що повинна ще раз глянути на жакет, вона знову прийшла сюди, але вже одна; вона й на думці не мала, що може сама його купити. Вона тільки питала себе, як би здобути цю річ, якщо ціна буде не надто висока, і поки що не могла нічого придумати. Та знову, побачивши у вікні жакет, а також м-ра Рубінштейна-молодшого, який дивився на неї' з най-привітнішим і добродушним виразом, вона наважилась увійти.
– Вам подобається цей жакет, так? – люб’язно спитав Рубінштейн, як тільки вона відчинила двері. – Ну, значить у вас добрий смак. Це одна з найблагородніших речей, які тільки бували в нашому магазині. Яка краса! А який він матиме вигляд на такій гарненькій дівчині! – Він зняв жакет з виставки і високо підняв його. – Я бачив вас учора, коли ви стояли тут біля вітрини.
Жадібне захоплення блиснуло в його очах.
Помітивши це, Гортензія відчула, що коли буде стримана, але не сувора, вона зможе домогтися більшої поваги і люб’язності, ніж коли поведеться невимушено й розв’язно.
– Так? – тільки відповіла вона.
– Так, звичайно. Я відразу сказав собі: «От дівчина, яка розуміється на речах».
Від цих лестощів Гортензія стала трохи лагіднішою.
– Подивіться лише, подивіться! – говорив далі м-р Рубін-штейн, крутячи перед нею шубку. – Де в Канзас-Сіті ви знайдете зараз щось подібне? Погляньте на цю підбивку! Справжній мелінсонівський шовк! А косі кишені! А ґудзики! Ви думаєте, всі ці дрібниці не мають значення? Другого такого жакета немає в Канзас-Сіті. І не буде. Ми самі придумали цей фасон, а ми ніколи не копіюємо наших моделей. Ми оберігаємо інтереси наших покупців. Але пройдіть сюди, прошу вас! – він підвів її до трійчастого дзеркала в глибині крамниці. – Такий жакет повинна носити вродлива жінка, – ось тоді він виглядатиме найефектні-ше. Дозвольте приміряти!
І при яскравому штучному освітленні Гортензія переконалася, що вона справді чарівна в цій шубці. Вона закидала голову, вигиналася, поверталась на всі боки, ховала маленьке вушко в хутро, а м-р Рубінштейн стояв поруч, дивлячись на неї захоплено і мало не потираючи руки.
– Ну от! – продовжував він. – Подивіться! Ну, що ви тепер скажете? Я ж казав, що це немов спеціально для вас пошите! Просто знахідка! Справжня удача. Другого такого жакета не знайти в усьому місті. Якщо знайдете, я подарую вам цей.
Він підійшов до неї зовсім близько, простягуючи товсті руки долонями вгору.
– Справді, визнаю, він шикарно виглядає на мені, – сказала Гортензія. Її гонориста душа знемагала від бажання мати цю річ. – А втім, мені перша-ліпша шубка до лиця. – Вона знову й знову поверталася перед дзеркалом, зовсім забувши про Рубін-штейна і про те, що її одверте захоплення жакетом може вплинути на ціну. Потім додала: – А скільки коштує?
– Ну, бачте, справжня ціна жакетові двісті доларів, – хитро почав містер Рубінштейн, але, помітивши тінь безнадійності, що промайнула на обличчі Гортензії,