Пригоди Клима Кошового. Продовження. Андрей Кокотюха
Читать онлайн книгу.
плани та включив їх у якісь свої, поки що Климові не відомі.
Це могло почекати до понеділка.
Або – не могло, бо не стосується службових справ адвоката Кошового.
– Пане Кошовий, я дуже перепрошую, дозвольте на хвилинку.
Бруківкою зацокали копита – візник пустив коня, екіпаж під’їжджав до пасажирів.
Остап уже вийшов під світло вуличних ліхтарів і наближався до Клима з протилежного боку.
– Що сталося? – запитала Бася. – У тебе ще справи сьогодні?
– Ні, – відрізав Клим, повернувся до помічника всім корпусом. – Чим зобов’язаний, Остапе? Ти не міг попередити, написати листа, дати телеграму? Я не маю часу зараз говорити про справи. Чи ти не про справи?
– Так, пане Кошовий. Є справа, – Найда підійшов зовсім близько, і аж тепер Клим побачив – позаду, за його спиною, маячить жіноча постать, закутана хусткою ледь не по самі очі.
– У понеділок, – відрізав він. – До побачення.
Остап міцно схопив його за рукав пальта.
Це було щось нове, зовсім незвичне.
– Паньство буде їхати? – хрипко гукнув візник.
– Так! – відповів Кошовий, вивільнився від студента, мовив сухо: – Ти мене дуже здивував і засмутив нині, Остапе. Подібної поведінки я за тобою не помічав раніше. Розмова буде серйозною, і в будь-якому разі готуйся пояснити свою поведінку.
– Я поясню! – зачастив Найда і відразу, розуміючи, що вичерпав свій час, зачастив, виливаючи Климові все, що збирався сказати: – Мої родичі, пане Кошовий… Вони знають, що я у вас служу. Дуже просили поговорити з вами, впасти в ноги, молити… Ви можете врятувати Луку, тільки ви, ніхто, крім вас, пане Кошовий! Я відпрацюю, я робитиму все безкоштовно, скільки житиму, стільки…
– Цить! – гаркнув Клим. – Досить. Продаєш себе в довічне рабство, а я навіть не знаю, заради чого.
– Лука, пане Кошовий. Ось матір його, – студент показав на жіночу постать. – Моя тітка. Не рідна, та яка різниця, вважайте рідня… Встидалася заходити до вас, хоч я й тягнув. Тому ми чекали тут, поки ви вийдете… Її син, Лука. Його заарештувала кримінальна поліція, вчора.
– Багатьох арештовують. Розкажеш у понеділок, – Клим відсторонив Найду. – Бувай. Ходімо, Басю.
Він повернувся, ступив крок до екіпажу.
– Пане Кошовий!
О Господи…
– Ну, – він повернувся, зітхнув. – Що там таке з вашим Лукою?
– Різник.
– Як?
– Прізвище. Лука Різник. Його звинувачують у тих вбивствах дівчат на Городоцькій. Ви ж знаєте пана комісара Віхуру, ви ж можете з ним поговорити. Лука нікого не вбивав, він хворий, для матері таке горе!
– Климе! – тепер уже Бася піднесла голос.
Смикнулося віко.
– Зараз, – сказав Кошовий.
І відпустив візника.
Розділ другий
Ох, цей нещасний Лука…
Відповідь отримав по обіді – Магда погодилася все організувати.
Кошовий міг домовитися телефоном. В апартаментах,