Земля мертвих. Жан-Кристоф Гранже
Читать онлайн книгу.
помилявся. Йому здавалося, що це він використовує Емілію, керує її поведінкою. А болгарка насолоджувалася неврозами, страхами, гріхами Корсо й у самих його стражданнях знаходила натхнення для насолоди.
Але бажала більшого.
Те, що він вважав вершиною збочення, слугувало їй лишень заїдком. Саме тоді він переконався, якою небезпечною виявилася його жінка. А також зметикував, що насправді відбувалося в її колишньому подружньому житті. Жорстокий чоловік, негідник, якому Корсо постарався зіпсувати життя після того, як той вийшов із тюрми (йому приставили наглядача служби пробації, копали під нього, аби завадити в пошуку роботи, постійно погрожували), був тільки жертвою. Чоловіком на побігеньках, що мусив задовольняти апетит схибленої болгарки. Саме вона вимагала, щоб він її бив, підпалював, підвішував… У танці смерті саме вона вела за собою партнера.
Але вони вже були одружені, й Емілія завагітніла. Ошелешений Корсо навіть думки не припускав, що їхні ганебні ігри можуть закінчитися народженням дитини. Коли вони встигли зачати малюка? Щойно вона попросила його обкачати її у битому склі? Або коли він мав зайти в неї й одночасно періщити її?
Корсо намагався переконати себе, що вагітність заспокоїть жінку. І знову схибив. Під впливом гормонів абощо Емілія дедалі втрачала сором. Але щойно він застукав її на тому, що вона встромлює в живота голки, то замкнув її в кімнаті й наказав чекати на нові розпорядження. Корсо домігся для неї декретної відпустки у зв’язку з «патологією» (влучне слово) й щодня ходив молитися до церкви. Страх і огида охопили його, він побоювався, що на синові відіб’ються їхні вади – не пощастило малюку з недолугими батьками-збоченцями.
Народився Таде, і він заспокоївся. Дитинча здавалося втіленням безневинності й починало життя з чистого аркуша. Корсо заповзявся виховати з нього врівноважену людину й приховав від сина, яким чудовиськом була насправді його мати. Пообіцяв собі лишитися разом із жінкою до повноліття Таде й стежив за горгоною.
Минули роки. Він мучився, його подружнє життя виявилося невдалим, але сам хлопчик щасливо зростав у сім’ї. Корсо був не проти стати офірою – так він спокутував гріхи, жив у біді й відвойовував собі щодня частинку раю: милувався сином, який дорослішав. Аж нарешті таке крутійство втомило Емілію. Й одного вечора Корсо повернувся додому та не побачив меблів. Болгарка переїхала, прихопивши з собою геть усе, включно із сином.
Корсо відразу заарештували: мадам пожалілася на те, що він її «побив і поранив». Щойно він видобувся з осячого гнізда, як отримав документ від Емілії з вимогою про розлучення. І він зараз кинувся в бій за головну опіку над сином, хоч якими й химерними були його сподівання.
– Пан Корсо?
Адвокат Жано стояла перед ним у розкішній блакитній сукні. Вона обдаровувала поліціянта крижаною посмішкою – здавалося, шибки ось-ось луснуть від холоду. І знову його вразила її схожість з Емілією. Пихата й гарна, неприступна, але чомусь спадало на думку, що саме