Янголятко. Колин Маккалоу
Читать онлайн книгу.
має бути досвідченим, делікатним та ніжним, – казала вона.
– Послухайте спеціаліста! – пирснула я.
Утім, виявилося, що вона насправді дока.
– Гаррієт, – почала вона трохи роздратовано, – тебе ніколи не цікавило, чого це ти мене майже не бачиш вихідними?
Я відповіла, що цікавило, але, мабуть, вона заглиблюється у свої книжки.
– Ох, Гаррієт, дурненька! – вигукнула вона. – Я цілими вихідними займаюся сексом з чоловіками.
– Чоловіками? – видохнула я.
– Так, чоловіками.
– Кількома?
– Кількома.
Що тут скажеш? Я шукала, що відповісти, коли ми повернули на Вікторія-стрит.
– Навіщо?
– Бо я у пошуках.
– Ідеального коханця?
Вона похитала головою з таким виглядом, наче я бовкнула щось непристойне.
– Ні-ні-ні! Справа не в сексі. Справа в душі. Гадаю, я шукаю рідну душу.
Я припнула язика, аби не сказати, що вона, рідна душа, розмащує фарби по полотнах на горищі.
Коли ми увійшли, на сходах сидів юнак. Паппі поспіхом посміхнулася мені на знак вибачення, він підвівся, а я попрямувала до своєї рожевої квартири, де впала у крісло, щоб перевести подих. Тепер зрозуміло, що мав на увазі Норм, констебль з поліції моралі, коли казав, що Паппі не бере грошей! Жодних сумнівів, вона з ним також переспала.
Час розставити все по місцях, Гаррієт Перселл. Те, що тобі так довго втовкмачували, зараз висить на волосині. Паппі важко назвати «гарною дівчинкою», хоча вона найгарніша дівчина, яку я коли-небудь знала. Але ж гарні дівчата не роздають свою ласку всім і кожному. Так роблять лише повії. Паппі – повія? Ні, з цим я не можу погодитися!
У нашій компанії Бронт-Бонді-Уеверлі лише у мене не було навіть інтрижки, але Мерл, наприклад, не вважає себе повією. А ці сплески емоцій, коли Мерл закохувалась! Палкі зізнання, несамовитість, сумніви й насамкінець – розчарування! А ці жахливі дні, коли вона чекала запізнілих місячних! Вони-таки починалися, тож я, влізши в її шкуру, відчула таке саме полегшення, як і вона. Якщо від чогось ми й сиділи як на голках, – це від страху завагітніти. Деякі жінки робили-таки аборти, користуючись в’язальними спицями, бо альтернативою цьому є загублена репутація: раптове зникнення на чотири місяці або квапливе весілля й «передчасний» малюк. Хай що б обрала дівчина – сховатися вдома, щоб потім позбутися дитини, чи одружитися з хлопцем, – плітки переслідуватимуть її до кінця днів. «Вона була змушена вийти заміж!» чи «Ну, нам всім відомо, чи не так? Вона ходить з таким похмурим обличчям, і хлопця ніде не видно; здається, вона погладшала в талії, а потім раптово на кілька місяців поїхала навідати свою бабцю в Західній Австралії – вона гадає, що когось цим обдурить, га?»
Я сама ніколи не підтримувала цих розмов, проте впевнена: таке спіткає кожну дівчину. От, приміром, Паппі. Я люблю її, але вона грається з вогнем у всіх сенсах – від небажаної вагітності до венеричних захворювань і навіть до можливості потрапити під гарячу руку. Використовувати ліжко як засіб знайти рідну душу! Хіба