Я захищу тебе…. Светлана Талан
Читать онлайн книгу.
на Івана, на Купала красна дівчина зілля копала, квіти збирала, віночки плела, – почала спів одна з дівчат, інші підхопили пісню. Кіра не знала слів, але намагалася підспівувати. У віночок зі скромних степових квітів вона вплітала колоски травички, зелену конюшину і свій спів. Люда віддала подружкам свічки, вони їх прилаштували на віночки й усі разом пішли до води.
– Запаліть свічки і спускайте на воду, – порадила Людмила.
– Як вони попливуть? Вода стоїть на місці, – зауважила Валя.
– Думай! – Люда постукала кулаком собі по лобі. – Зайти у воду і підштовхнути віночок не здогадалася?
– Дівчата, спускаємо віночки і стиха співаємо, щоб хлопці не почули, – порадила одна із юнок.
Хтось поцікавився, чому так, і вона пояснила, що юнаки можуть спіймати вінок своєї нареченої. «Мені це не загрожує», – подумала Кіра, знімаючи босоніжки. Вона зайшла у воду по коліна і, зрозумівши, що пелену суконьки вже встигла намочити, підняла її вище і пройшла туди, де глибше.
– В гаю зелененькім соловейко щебече,
Соловейко щебече;
Там дівчина мила віночок пустила
З барвіночку, з барвіночку.
Плинь, плинь, віночку, гарний з барвіночку,
За миленьким, за миленьким, –
лунало чистими дівочими голосами над принишклою гладдю водосховища.
Кіра обережно опустила свій вінок із запаленою свічечкою на воду, підштовхнула його і він, плавно похитуючись, почав віддалятися. Віночки дівчат пливли по воді, і світло від свічок та зірок віддзеркалювалося у темному плесі. Кіра спостерігала за своїм віночком, коли Люда підійшла до неї ближче і пояснила:
– Дивись, як він пливе: якщо добре й гарно горить свічка, то вийдеш заміж.
– Тю на тебе! – усміхнулась Кіра. – Я не збираюсь заміж у свої тринадцять.
– Я не сказала, що це трапиться зараз! – ображено промовила подруга і продовжила: – Якщо вінок почне крутитися – ще довго будеш дівувати.
– Чекатиму, доки закрутиться!
– Яка ж ти невитримана! – дорікнула їй Людмила. – Якщо вінок потоне, то взагалі заміж не вийдеш.
– От і добре!
– До речі, – втрутилась у розмову Валя. – Кажуть, що вінок з цієї ночі можна зберігати на горищі, щоб лікував від усіх хвороб.
– Валю, можеш мій дістати, – сказала з іронією в голосі Кіра. – Загрипуєш, то не в аптеку побіжиш, а на горище.
– Язик у тебе, Кіро, без кісток!
Попри все, Кірі було цікаво, що буде з її віночком. З нього вона не спускала очей, аж поки її не відволік вигук однієї з дівчат:
– Хлопці! Вони з того боку! Хочуть украсти наші вінки!
Дівчата побігли, щоб захистити свої вінки, але було вже пізно. Напевно, хлопці спостерігали за ними з-за комишів і, дочекавшись слушного моменту, кинулися у воду за дівочими віночками. Марно дівчата хапали юнаків за руки, намагаючись витягти на берег – хлопці ловили віночки й бігли з ними по берегу під галасування дівчат.
Кіра побачила, як новий знайомий схопив її вінок і вибіг на берег.
– Ах ти,