Я захищу тебе…. Светлана Талан
Читать онлайн книгу.
думала про те, що їй ніколи не доведеться носити туфлі на високих підборах. Незабаром – випускний вечір, і сукня у неї вже готова, а ось взуття ще не придбала. До такого вбрання пасували б черевички на високих тонких підборах, але тоді вона буде вищою за свого хлопця на добрих десять сантиметрів. Кіра була в роздумах, бо гадала, що її, таку довготелесу, Денис навіть на танець не запросить.
– Ти чого тут стоїш? – голос Валі вивів Кіру з роздумів. – Чекаєш Денисика?
– Не дочекалася, – Кіра сумно усміхнулась. – Ходімо додому.
Подруги обговорювали шкільні новини, попереду були підсумкові контрольні. Щодо них Кіра була спокійна, а ось Валя просила допомоги.
– Та не переживай ти так, – заспокоїла її подруга. – Кину тобі шпаргалку і все буде добре!
– Що б я без тебе робила?! – радісно промовила Валя. – Не можу уявити, як воно буде, коли розлетимося навсібіч? Ти навчатимешся у Луганському педагогічному, а я в бурсу піду, стану або муляром-штукатуром, або швачкою.
– Усе одно будемо в Розкішне приїжджати і тут зустрічатися.
– Ми не знаємо, що на нас чекає, – задумливо промовила Валя. – Он Людка також збиралася вивчитися на швачку, залишитися жити в Луганську, а так і не довчилася, вискочила заміж, тепер сидить удома, розтовстіла, двох кіндерів няньчить ще й свого чоловіка-п’яничку.
– Принаймні я не збираюсь повторювати долю Люди, – впевнено промовила Кіра. – Для мене насамперед – отримати вищу освіту, а не заміжжя.
– Не зарікайся, Кіро! Денис так може заморочити тобі голову, що розум втратиш!
– Такого не буде! Я маю голову на плечах, а не качан капусти!
Подруги попрощалися на перехресті й розійшлися по домівках. Кіра ніяк не могла заспокоїтися. Вона весь час думала про Дениса, з яким мала би зустрітися після занять, а він десь подівся.
Дівчина так розхвилювалася, що ніяк не могла впоратися з домашнім завданням із фізики, тож кинула підручник на стіл і вирішила зранку все доробити, бо голова надвечір була важка, як чавун.
У класі Денис привітався з Кірою, як завжди, і дівчина трохи заспокоїлась. Вона чекала від нього пояснення або вибачення, але після уроків він знову не прийшов і дівчині довелося йти додому з Валею.
– Нічого не розумію, – сказала Кіра подрузі. – Було все нормально, а тепер… Навіть не знаю, що думати.
– Поставити питання руба немає бажання?
– Та ти що?! Я не готова принижуватися! – спалахнула Кіра.
– Не знаю, як тобі це сказати…
– Кажи як є! – наполегливо промовила Кіра.
– Ходять чутки, що Денис зустрічається з дівчатами до того часу, поки не доб’ється свого.
– Що ти маєш на увазі?
Кіра зупинилася, подивилася на подругу.
– А то ти не розумієш!
– Ні, Валю, якщо сказала «а», то кажи вже і «б»! – наполягала Кіра.
– Як переспить із кимось, так одразу й втрачає до дівчини цікавість.
– Та ну!
– Із Зіною Ковальчук з дев’ятого класу саме так і було.
– А