Каїн і Авель. Джеффри Арчер
Читать онлайн книгу.
старий для такої довгої подорожі і хоча мріяв колись про втечу, тепер би лишень тебе затримував. Мені буде досить знати, що хоч хтось зміг цього досягти, і ти перший із тих, кого я зустрів, хто переконав мене, що зможе досягти успіху.
Владек мовчки слухав, а лікар викладав йому свій план.
– За останні п’ятнадцять років я заощадив двісті рублів – вам не платять понаднормово, якщо працюєте на росіян.
Владек спробував усміхнутися на цей давній табірний жарт.
– Я ховаю гроші у пляшечці від ліків – чотири банкноти по 50 рублів. Коли настане час утікати, запхну гроші у твій одяг.
– Який одяг? – не зрозумів Владек.
– У мене є костюм, сорочка та шапка. Я обміняв їх в охоронців на медикаменти іще дванадцять років тому, коли ще сподівався одного дня чкурнути звідси. Не зовсім за останньою модою, але одежа допоможе здійсненню твоєї мети.
Зібрані за п’ятнадцять років двісті рублів, сорочку, костюм і шапку лікар був готовий щедро пожертвувати Владеку в одну мить. Владек зроду не бачив такого прояву самопожертви.
– Наступного четверга буде єдина можливість для втечі, – правив далі лікар. – Тоді до Іркутська потягом мають прибути нові арештанти. Для такої нагоди охоронці завжди беруть чотирьох людей із кухні та відправляють їх вантажівкою варити їжу для прибульців. Я вже домовився зі Станіславом, старшим кухарем, – він продовжив стиха, – що в обмін на деякі ліки ти зможеш потрапити на кухонну вантажівку. Це було нескладно. Ніхто ніколи не хоче їхати туди і повертатися, але ти вирушиш лише в один бік.
Владек усе ще уважно слухав.
– Коли дістанешся до станції, зачекай, поки прибуде потяг. Після того як усі нові в’язні опиняться на платформі, перебігай штрек і залазь у потяг до Москви, який не зможе їхати, доки не прибуде потяг із арештантами, оскільки там є лише одна колія. Маєш молитися, щоб у навалі сотні нових в’язнів охоронці не помітили твоєї відсутності. Відтоді будеш діяти самостійно. Якщо вони побачать, що ти втікаєш, то застрелять тебе не роздумуючи. Це єдине, що я можу зробити, щоб допомогти тобі. П’ятнадцять років тому, коли я був у цьому потязі, то по пам’яті намалював мапу про маршрут із Москви до Туреччини. Але тепер це, можливо, вже й не зовсім точно, тому переконайся, що росіяни не захопили ще й Туреччину. Хтозна, що вони змогли накоїти до теперішнього часу? Вони навіть можуть окупувати Францію, наскільки я знаю.
Лікар підійшов до шафи з медикаментами, вийняв звідти невеличку пляшечку, яка виглядала так, ніби там було повно брунатної рідини. Відкрутив кришечку і зняв старий шматок пергаменту. Чорне чорнило вицвіло за стільки років. Мапа була створена у жовтні 1904 року і вказувала маршрут із табору до Москви, з Москви до Одеси, а з Одеси до Туреччини: півтори тисячі миль до свободи.
– Звітуй мені щоранку цього тижня, і ми знову й знову пройдемося по цьому плану. Якщо ти не впораєшся, це станеться не через недостатньо ретельну підготовку.
Владек щоночі прокидався від завивання