Каїн і Авель. Джеффри Арчер
Читать онлайн книгу.
хто він. Але оскільки це неможливо зробити з в’язниці, він залишається там назавжди, – додала жінка. – Тому тобі доведеться триматися мене, коли ми прибудемо до Москви. І не відкривай рота, якщо до тебе не звертаються.
– Ви дуже добрі зі мною, – підозріло сказав Владек.
– Відколи цар віддав Богові душу, ніхто не може бути в безпеці. Мені пощастило вийти заміж за правильного чоловіка. Але в Росії немає нікого, навіть серед державних чиновників, хто не живе в постійному страху бути заарештованим і потрапити до таборів. Як тебе звати?
– Владек.
– Добре. А тепер поспи, Владеку, бо ти виглядаєш виснаженим, а подорож довга, та ще й небезпечна.
І Владек заснув.
Це сталося одного понеділка в жовтні, після вихідних, в які вони відсвяткували другу річницю свого весілля. Анна почала отримувати листи від анонімного «приятеля», який повідомляв їй, що Генрі помічали у товаристві інших жінок у Бостоні, і, зокрема, однієї леді, ім’я якої автор послань не хотів називати.
Анна спалила всі ці листи, хоча вони її й схвилювали. Проте вона ніколи не згадувала про них Генрі, коли молилася, щоби кожне послання стало останнім. Жінка не могла наважитися згадати про них навіть тоді, коли він попросив їй віддати останні сто п’ятдесят тисяч.
– Я можу втратити всю угоду, якщо не отримаю ці гроші негайно, Анно.
– Але це все, що я маю, Генрі. Якщо я віддам тобі ці гроші, то в мене нічого не залишиться.
– Тільки цей будинок має коштувати понад двісті тисяч. Ти можеш закласти його хоч завтра.
– Будинок належить Вільяму.
– Вільям, Вільям, Вільям! Він завжди стоїть на шляху до мого успіху! – вигукнув Генрі й вийшов з кімнати.
Він повернувся додому після опівночі з провинним виглядом і повідомив, що йому не потрібні гроші дружини, головне – щоб вони були одне в одного. Анну втішили ці його слова, після чого вони кохалися. Наступного ранку вона підписала чек на сто п’ятдесят тисяч доларів, намагаючись не думати, що залишатиметься без цента, доки Генрі не поставить на ноги справу свого життя. Вона не могла позбутися думки, що він не випадково попросив саме таку суму, яка залишилася від її спадщини.
Наступного місяця в Анни не почалися місячні.
Доктор Мак-Кензі занепокоївся, але намагався не виказувати цього. Бабусі були нажахані й не приховували цього. А Генрі був задоволений і запевнив Анну, що це найдивовижніше, що сталося з ним у його житті. Він навіть погодився збудувати нове дитяче крило для лікарні, яке Річард запланував перед смертю.
Коли Вільям отримав листа з новиною від своєї матері, він увесь вечір сидів сам-один у своїй кімнаті, навіть Метью не розповідаючи, що його турбує. Наступної п’ятниці, отримавши спеціальний дозвіл від директора Раґґа Реґлана, він сів у потяг до Бостона, а коли прибув, то зняв сто доларів зі свого ощадного рахунку. По тому пішов до адвокатського бюро «Коен і Яблонз» на Джефферсон-стрит. Пан Томас Коен, старший партнер, високий незграбний чоловік із вузькими губами, які ніколи не знали посмішки, не міг приховати свого здивування, коли Вільям зайшов до його кабінету.
– Я