Повне зібрання творів. Антуан де Сент-Экзюпери
Читать онлайн книгу.
мав жодного вихідного.
Отак Маленький Принц приручив лиса. А як наблизилась пора вирушати:
– Ох! – простогнав лис. – Я плакатиму.
– Тут ти сам завинив, – сказав Маленький Принц. – Я не бажав тобі лиха, але ж ти хотів, щоб я приручив тебе…
– Авжеж, – погодився лис.
– Але ж ти плакатимеш! – скрикнув Маленький Принц.
– Авжеж, – кивнув лис.
– У такому разі ти нічого не здобув!
– Здобув, – заперечив лис. – Завдяки золотавій пшениці.
А згодом додав:
– Піди ще раз поглянь на троянди. Ти збагнеш, що твоя – єдина у світі. Потім повернись і попрощайся зі мною, і я подарую тобі одну таємницю.
Маленький Принц пішов дивитися на троянди.
– Ви анітрохи не схожі на мою троянду, ви ще ніхто, – казав він їм. – Вас ніхто не приручив, і ви нікого не приручили. Ви такі, як був мій лис. То був лис, схожий на сотні тисяч інших лисів. Але я зробив його своїм приятелем, і він тепер єдиний у світі.
Троянди засоромились.
– Ви гарні, але пусті, – додав Маленький Принц. – За вас не підеш на смерть. Звичайний перехожий, безперечно, подумає, що моя троянда схожа на вас. Але вона одна має більше значення, ніж ви всі, бо саме її я поливав. Саме її накривав ковпаком. Саме її затуляв ширмою. Саме на ній повбивав гусінь (крім двох чи трьох, щоб літали метелики). Саме її я слухав, як вона нарікала, вихвалялась чи навіть інколи мовчала. Бо то моя троянда.
Маленький Принц знову прийшов до лиса:
– Прощавай! – мовив він.
– Прощавай! – зітхнув лис. – А ось і моя таємниця. Вона дуже проста: бачать насправді тільки серцем. Очі головного не бачать.
– Очі головного не бачать, – повторив Маленький Принц, щоб запам’ятати.
– Саме час, який ти змарнував на свою троянду, надає їй такого великого значення.
– Саме час, який я змарнував на свою троянду… – повторив Маленький Принц, намагаючись запам’ятати.
– Люди забули цю істину, – напучував лис, – а ти не повинен забувати її. За тих, кого приручив, ти відповідаєш довіку. Ти відповідаєш за свою троянду…
– Я відповідаю за свою троянду… – повторив Маленький Принц, щоб запам’ятати.
Розділ XXII
– Добрий день! – привітався Маленький Принц.
– Доброго здоров’я! – відповів стрілочник.
– Що ти тут робиш? – запитав Маленький Принц.
– Сортую пасажирів, по тисячі в одному пакеті, – мовив стрілочник. – Скеровую потяги, які везуть їх, то праворуч, то ліворуч.
Кур’єрський потяг з осяяними вікнами прогуркотів, наче грім, аж здригнулася будка стрілочника.
– Ого, як спішать! – зауважив Маленький Принц. – Чого шукають ті люди?
– Навіть машиніст не знає, – відповів стрілочник.
У зворотному напрямі прогуркотів ще один осяйний кур’єрський потяг.
– Що, вже повернулися? – здивувався Маленький Принц.
– Та це інші люди, – пояснив стрілочник. – Міняються місцями.
– А