Вовки Кальї: Темна вежа V. Стивен Кинг
Читать онлайн книгу.
закрадалися сумніви щодо цього.
Цікавіше, ніж зазвичай, він спостерігав, як Едді будить Сюзанну, впевнений, проте не на всі сто, що розплющить очі саме Сюзанна, а не інша. Але то була вона. Сіла, потягнулася, прочесала пальцями свої тугі кучері.
– Що таке, котику? Я могла ще годинку поспати.
– Сьюз, нам треба поговорити, – сказав Едді.
– Все, що захочеш, але не зразу. Ого, нічого собі, та в мене все тіло болить!
– Це від спання на твердій землі, – сказав Едді.
«Не кажучи вже про полювання голою на болоті», – додумав Роланд.
– Злий мені водички, сонце. – Сюзанна простягнула долоні, складені ковшиком, і Едді наповнив їх водою з бурдюка. Вона хлюпнула собі в обличчя, скрикнула і сказала: – А водичка не літня.
– Літня! – повторив Юк.
– Ні, я ще молода, – засміялася жінка до пухнастика, – але ще кілька таких місяців, як ці попередні, і я посивію. Роланде, ви в Серединному світі знаєте, що таке кава?
Роланд кивнув.
– З плантацій у Зовнішній дузі. На півдні.
– Якщо раптом будемо проходити повз неї, назбираємо трішки? Пообіцяй.
– Обіцяю, – запевнив Роланд.
Але Сюзанна вже пильно дивилася на Едді.
– Що таке? Ви, хлопці, якось змарніли.
– Знову сни замучили, – сказав Едді.
– Мене теж, – додав Джейк.
– Це не сни, – мовив стрілець. – Сюзанно, а тобі як спалося?
Вона безтурботно глянула на нього. В її відповіді він не відчув ані тіні сумніву.
– Мов убита, як я завжди сплю. Єдине, що є доброго в цих поневіряннях, – те, що ти можеш забути про клятий «нембутал»9.
– Роланде, то що таке тодеш? – поцікавився Едді.
– Тодеш, – почав стрілець і пояснив їм так добре, як умів. З Ваннеєвих уроків він пам’ятав, що люди-манні тривалий час постували, щоб досягти належного стану розуму, мандрували в пошуках саме того місця, що дозволяло зануритися в тодеш. Це вони визначали за допомогою магніту й великих свинцевих тягарців.
– Щось мені підказує, що в Нідл-парку10 ці чуваки були б як удома, – сказав Едді.
– Будь-де у Ґрінвіч-Вілідж11, – додала Сюзанна.
– «Звучить по-гавайському, чи не так?» – процитував Джейк замогильним голосом, і всі розсміялися. Навіть Роланд, і той злегка всміхнувся.
– Тодеш – це ще один спосіб мандрувати, – сказав Едді, коли всі насміялися досхочу. – Як двері. І скляна куля. Правильно я кажу?
Роланд хотів було відповісти ствердно, та потім завагався.
– Я думаю, це можуть бути різновиди одного й того самого, – сказав він. – А ще Ванней розповідав, що кристали… частини чаклунської веселки… можуть полегшити занурення в тодеш, а часом навіть роблять його елементарним.
– А ми справді блимали, як… як лампочки? Як те, що ти називаєш ліхтарями-іскорками?
– Так… ви з’являлися й зникали. Коли вас не було, замість вас лишалося тьмяне світіння, неначе щось тримало для вас місце в цьому світі.
– Дякувати
«Нембутал» – снодійний лікарський засіб.
Нідл-парк (у перекладі «Парк “Голка”») – Шерман-сквер у Нью-Йорку. У 1960—1970-х роках – місце для збіговиськ наркоманів і наркодилерів.
Ґрінвіч-Вілідж (скорочено «Вілідж») – богемний житловий район Нью-Йорка, місце зародження руху бітників.