Вовки Кальї: Темна вежа V. Стивен Кинг
Читать онлайн книгу.
ж річка тече з півночі на південь, бачте.
– Бачу. А що на сході?
Вона опустила погляд.
– Край грому, – сказала жінка так тихо, що Едді ледь розчув. – Туди не ходить ніхто.
– Чому?
– Там темно, – мовила вона, не зводячи очей зі своїх колін. Потім піднесла руку й показала в той бік, звідки прийшли Роланд і його друзі. Назад, на Серединний світ. – Там, кажуть, відбувається кінець світу. А там… – Вона тицьнула пальцем на схід і після цього підвела очі на Едді. – Там, у Краї грому, кінець світу настав. А посередині ми, ті, хто лише хоче жити в мирі й спокої.
– Як ти гадаєш, це можливо?
– Ні.
І Едді побачив, що вона плаче.
Невдовзі Едді вибачився й відійшов у гущавину дерев, щоби справити природну потребу. Коли він припіднявся навприсядки, щоб дотягтися до листя, яким можна було б підтертися, просто за спиною в нього пролунав голос.
– Тільки не ці, сей, будь ласка. Ця рослина отруйна. Підітрешся нею, і сверблячки не уникнути.
Підскочивши від несподіванки, Едді рвучко обернувся, однією рукою вхопивши штани за пояс, а другою тягнучись до Роландової кобури, що висіла на гілляці найближчого дерева. Та побачивши, хто до нього заговорив у такий несподіваний спосіб, трохи розпружився.
– Енді, підкрадатися до людей зі спини, коли вони серуть, некошерно. – Він показав на густий зелений чагарник. – А оце? Чим мені це загрожує, як я підітруся оцим?
Робот мовчав, тільки клацало щось усередині.
– Що? – спитав Едді. – Я щось не те зробив?
– Ні, – відповів Енді. – Просто триває обробка інформації, сей. Некошерно: невідоме слово. Підкрадатися: я не підкрадався, я підійшов, коли ваша ласка. Срати: схоже на сленговий вираз на позначення випорожнення…
– Ага, – сказав Едді. – Так воно і є. Але послухай… якщо ти не підкрадався, Енді, то чому я тебе не почув? Тобто тут же скрізь підлісок. Більшість людей здіймають шум, коли йдуть через підлісок.
– Я не людина, сей, – відказав Енді. Едді здалося, що в його голосі прозвучали самовдоволені нотки.
– Ну чувак. Як такий здоровило може ходити так тихо?
– Програмування, – тільки й сказав Енді. – Ні, ці листки вам не нашкодять.
Едді підкотив очі й зірвав листок.
– Ну звісно. Програмування. Авжеж. Я мав би здогадатися. Дякую-сей, довгих днів, поцілуй мене в зад і відправляйся на небеса.
– Небеса, – сказав Енді. – Місце, куди людина потрапляє після смерті. Різновид раю. За словами Старого, ті, хто йдуть на небеса, сидять одесную Всемогутнього Бога-Отця, навіки віків.
– Та ти що? А хто ж тоді сидить ліворуч? Продавці «Тапервейву»25?
– Не знаю, сей. Слово «Тапервейв» мені не знайоме. Чи не бажаєте послухати свій гороскоп?
– А чом би й ні? – сказав Едді й пішов назад у табір, на звук дитячого сміху й гавкіт пухнастика-шалапута. Над ним вивищувався Енді, блискучий навіть попри відсутність сонця, що сховалося за хмарами. Крокував він абсолютно
Марка посуду.