Маленькі жінки. II частина. Луиза Мэй Олкотт
Читать онлайн книгу.
всіх домашніх схопитися з ліжок і наспіх поснідати, щоб можна було швидше підготувати будинок до прийому гостей.
Вітальня вкотре вразила дівчину своїм убогим виглядом, але часу на зітхання не залишилося, тож Емі постаралася витягти максимум можливого з того, що в неї було: розставила стільці так, щоб вони закривали потерті місця на килимі, прикрила плями на стінах картинками в плетених рамках і заповнила порожні кутки скульптурами домашнього виготовлення, що додало кімнаті вигляду художнього салону, так само як і повні чарівних квітів вази, які Джо розставила скрізь, де тільки можна було.
Однак стіл, накритий для гостей, виглядав чудово, і, оглядаючи його, Емі всією душею сподівалася, що страви сподобаються дівчаткам, а взяті напрокат скло, фарфор і срібло благополучно повернуться до своїх господарів. Екіпажі очікувалися в строк.
Мама й Мег були готові зустріти приятельок Емі. А Бет оговталася настільки, що могла допомагати Ханні. Також вдалося переконати Джо бути жвавою і люб’язною, наскільки це могли дозволити її неуважність, головний біль і вкрай несхвальне ставлення до всіх і вся.
Тож коли Емі вже втомлена вбиралася у свою найкращу сукню, то намагалася підбадьорити себе думками про ту щасливу мить, коли сніданок благополучно завершиться і вона поїде зі своїми подругами оглядати мальовничі околиці, бо вважала «черрі-бренді» і руїни мосту виграшними моментами свого плану.
Однак недаремно ще одна домовленість розлютили Джо і Ханну до краю – гості повинні були перенести свій візит на вівторок, якщо понеділок виявиться дощовитим. Як на зло, в перший день тижня погода вже зранку була нестабільною, що зазвичай дратує куди більше, ніж нудний дощ. То мрячило, то світило сонечко, то піднімався вітер – небесна канцелярія ніяк не могла вирішити остаточно, на чому зупинитися.
Дві години томливої невизначеності Емі провела, крокуючи з вітальні на ганок і назад, поки, очевидно, думка запрошених змінювалося разом із напрямком флюгера на даху. А проливний дощ, що розпочався об одинадцятій годині, ймовірно, позбавив юних художниць будь-якого ентузіазму. Ніхто з гостей так і не з’явився, і о другій годині дня змучені очікуванням члени родини сіли за стіл у променях яскравого сонця, щоб поглинути швидкопсувні страви і в такий спосіб хоч трохи зменшити збитки.
– Але вже сьогодні погода не викликає сумнівів. Вони, звичайно ж, приїдуть, тож треба якнайшвидше приготувати все необхідне, – сказала Емі, коли сонце розбудило її наступного ранку. Вона намагалася говорити бадьоро, але потай шкодувала, що надала подругам можливість перенести візит на вівторок, оскільки її ентузіазм, так само як і спечений пиріг, давно охолов.
– Ніде не зміг дістати омара, тож, дочко, доведеться сьогодні обійтися без салату, – сказав батько, коли через півгодини зайшов до хати із виразом спокійної безнадії на обличчі.
– У такому разі можна використати курку. Те, що вона трохи жорстка, не буде помітно в салаті, – порадила