Маленькі жінки. II частина. Луиза Мэй Олкотт
Читать онлайн книгу.
щоб відпочити після ранкових хвилювань.
– Я зроблю все, що зможу, пане, щоб ви були задоволені, – з незвичною готовністю відповів Лорі, акуратно виймаючи з петлиці букетик, який приколола йому Джо.
Маленький будиночок розташувався зовсім недалеко, тож весільною мандрівкою Мег стала тиха прогулянка з Джоном по дорозі від старого обійстя до нового. Коли, переодягнувшись, вона знову спустилася до вітальні, схожа у своєму сірому костюмі, із зав’язаним білою стрічкою солом’яним капелюшком на чарівну квакерку[7], вся сім’я зібралася навколо неї, і прощання було таким ніжним, немов вона й справді відправлялася в далеку подорож.
– Не думай, ніби я тепер розлучена з тобою, мамо, дорога, що ніби люблю тебе менше від того, як глибоко люблю Джона, – сказала вона, обійнявши матір, і очі її на мить наповнилися сльозами. – Я щодня приходитиму сюди, тато. І сподіваюся, що ви любитимете мене, як і раніше, хоч я тепер і заміжня. Бет збирається часто проводити час зі мною, та й інші дівчатка забігатимуть у гості, щоб посміятися над стараннями і промахами новоспеченої домогосподарки. Дякую вам всім за цей щасливий день мого весілля. До побачення! До побачення!
Вони стояли, проводжаючи її поглядами, повними любові, надії й ніжної гордості, а вона йшла, спираючись на руку чоловіка, з оберемком квітів, і червневе сонце освітлювало її щасливе обличчя – так почалося заміжнє життя Мег.
Розділ третій
Проба пера
Людям потрібно багато часу, щоб зрозуміти різницю між талантом і геніальністю. Особливо це стосується честолюбних молодих чоловіків і жінок. До Емі розуміння цієї відмінності прийшло лише в результаті безлічі випробувань і розчарувань, оскільки, приймаючи ентузіазм за натхнення, вона з юнацькою зухвалістю перепробувала всі види мистецтв. Створення «пасочок» (за виразом Ханни) на довгий час було відкладено, й Емі присвятила всі свої зусилля виконанню найтонших малюнків тушшю й пером, проявивши при цьому такий смак і майстерність, що її витончені твори принесли їй і задоволення, і дохід.
Але перевтома очей незабаром змусила художницю відкласти перо й туш і зробити сміливу спробу оволодіти мистецтвом випалювання по дереву. Поки тривав цей творчий порив, сім’я жила в постійному страху перед пожежею. У будь-який час дня і ночі в будинку відчувався запах горілого дерева, з горища або з дверей сараю часто валив дим, всюди в безладді валялися розпечені дерев’яччя, і Ханна ніколи не лягала спати, не поставивши біля дверей діжу води й обідній дзвіночок на випадок пожежі. На зворотній стороні дошки для тіста було зображено обличчя Рафаеля[8], а херувім, що застиг у мелодійному співі, прикрашав кришку відра з цукром. Спроба відбити образи Ромео і Джульєтти[9] призвела до того, що деякий час сімейство Марч мало чим розмалювати грубу.
Перехід від випалювання до олійних фарб був цілком природним для обпалених пальців, тож Емі з тим же запалом захопилася живописом.
Квакерами називаються представники протестантської деномінації, котрі відрізнялися особливою строгістю поглядів та норм зовнішності.
Рафаель Санті (1483–1520) – великий італійський живописець та архітектор. Особливо він прославився вмінням малювати мадонн, а найвідоміша його робота має назву «Сікстинської мадонни».
Ромео та Джульєтта – герої однойменної п’єси англійського драматурга Вільяма Шекспіра (1564–1616).