Гарна стратегія. Погана стратегія. Ричард Румельт
Читать онлайн книгу.
на так звані «Стратегічні знаряддя», схеми, накреслені на бланках проєкти. Натомість керівник визначає одну або дві суттєві переломні проблеми в ситуації – головні точки, що помножують ефективність,– а потім спрямовує та зосереджує на них дії та ресурси.
Попри хор голосів, що ладні урівноважити керівництво (передбачення), з одного боку, та планування й економічну логіку конкуренції – з іншого, стратегія не має нічого спільного з ними. Ядро стратегічної праці є завше єдиним: знаходження переломних факторів у певній ситуації та вироблення способів координації та зосередження на діях, орієнтованих на ці фактори.
Найважливіший обов’язок керівника полягає у визначенні найбільших проблем, що затримують рух уперед, до прогресу, вироблення послідовного підходу до їх залагодження. Починаючи від керівництва корпорацією до гарантування національної безпеки стратегія має неабияке значення. І все-таки ми настільки звикли до стратегії як спонукальної палиці, що й оком не ведемо, коли керівник випльовує слогани та проголошує гучні цілі, називаючи їх «Стратегією». Ось чотири приклади цього синдрому:
• Подія стала «Відступом від стратегії». Генеральний директор змоделював її за подібними факторами на British Airways, спостерігачем яких він був кілька років тому. Приблизно сотня менеджерів вищого рівня у всьому світі зібрались у бальному залі готелю, де керівництво повідомило фантастичне передбачення на майбутнє: компанія буде найуспішнішою та найшанованішою в галузі. Показали спеціальний кольоровий фільм про різні продукти та послуги фірми, представлені в найрізноманітніших куточках світу. Виступив генеральний директор, чия промова супроводжувалася драматичною музикою, і підкреслив «стратегічні цілі» компанії: глобальне керівництво, зростання та прибутки від акцій. Учасників розбили на менші групи, аби сприяти обговоренню та зацікавленості. Наприкінці зустрічі у небо злетіли сотні повітряних куль. Йшлося про що завгодно, окрім, власне, стратегії. Як запрошений гість, я був розчарований, однак не здивований.
• Компанія Lehman Brothers, що спеціалізується на заставах, з’явилася на новій хвилі страхування нерухомості, що у 2001–2006 роках збурило Волл-стрит. Проте в середині 2006 року виникли перші труднощі. Продажі в США досягли пікового рівня, і ціни на нерухомість припинили зростати. Незначне збільшення державної відсоткової ставки призвело до того, що нерухомість частіше переходила до рук заставоутримувачів. У відповідь генеральний директор компанії Lehman Brothers Річард Фалд використав «стратегію» завоювання своєї частки на ринку шляхом стрімкішого зростання за інші підприємства галузі, оголошеної офіційною 2006 року. Мовою Волл-стрит це означало готовність до прийняття вищого ступеня ризику. Інакше кажучи, Lehman Brothers була готова взятися за справи, на які не наважаться інші компанії галузі. Оперуючи лише трьома відсотками капіталу, а більшість позиченого було надано лише на основі короткого терміну,– впровадження такої політики мало би супроводжуватись розумними способами