Амаркорд (збірник). Наталка Сняданко
Читать онлайн книгу.
в тому, що, відправляючи перші вантажі, у «Лємберґ-Гільфе» практикувалося підписування ящиків латинкою, але пізніше з'ясувалося, що більша частина речей зникла під час котроїсь із численних митних перевірок. Німці вирішили, ніби причиною стало те, що українські митники не розуміють латинських літер і тому неправильно розподіляють одержані подарунки. Цього разу члени «Лємберґ-Гільфе» намагалися запобігти такому прикрому непорозумінню і попросили мене про допомогу, їм здавалося, що достатньо понадписувати все кирилицею, і подарунки потраплять за місцем призначення. Мені не хотілося розвіювати їхніх ілюзій, тому кожної третьої середи місяця я чемно ходила до гімназії підписувати ящики з-під бананів.
– Ти маєш трохи часу сьогодні ввечері? – запитала Меґґі, коли настала п'ята. – Я б хотіла запросити тебе на вечерю в приємному товаристві. Сподіваюся, що приємному. – Вона таємниче посміхнулася.
– Маю, звичайно, – заінтриговано відповіла я, і ми домовилися, що Меґґі заїде за мною десять по сьомій.
– Знайомтеся. Це Олеся, дівчина з України, про яку я вам уже розповідала. А це Маріо і Роберт, Олесю, про яких я тобі теж розповідала. Я вирішила, що вам не зашкодить познайомитися ближче.
– Ми вже знайомі, – я намагалася не думати про подробиці цього знайомства. Судячи з напруженого виразу обличчя Маріо, – він теж.
– Якщо я не помиляюся, ти збиралася запросити нас на гастролі до Львова, – сказав Роберт. – Ще не передумала?
– Факт, на тому концерті спонсором була броварня. Досі не можу дивитися на пиво.
– Ні, не передумала. Навіть хочу запропонувати «Лємберґ-Гільфе» виступити офіційним спонсором акції. Оскільки вартість квитків навряд чи покриє кошти такої поїздки.
Я відчула, як кількість адреналіну в мене в крові знову різко зростає, пальці рук холоднішають, дихання стає частішим, як у фігуристок на останній хвилині виступу, а десь глибоко всередині натягується, дрижить і збирається луснути тоненький живчик.
– Непогана ідея. Чуєш, Маріо, як ти щодо вареників, борщу та найвродливіших у світі жінок? – пожвавилася Меґґі, оглядаючи Роберта поглядом, що зраджував зацікавлення сильніше від простого дружнього.
– Якщо тут готують вареники або борщ, то можна похавати. Вродливих жінок у нас сьогодні до фіга, – галантно посміхнувся Маріо.
– Це піцерія, Маріо, – ми говоримо про вареники у Львові, в Україні, куди ми, можливо, поїдемо разом із «Лємберґ-Гільфе», офіційним спонсором акції, – Роберт подивився на Меґґі поглядом досвідченого альфонса, який звик до того, що жінки звертають на нього увагу, і вміє підкреслити, що це йому дуже приємно, але разом із тим не приховує легкої втоми від цієї постійної і досить виснажливої жіночої прихильності. Це вийшло в нього цілком професійно.
Розмова на деякий час перервалася появою офіціанта, потім принесли вино, і після першого ковтка Маріо пожвавішав. Алкоголь мав на нього блискавичний вплив. Мені стало цікаво, наскільки часто