Амаркорд (збірник). Наталка Сняданко
Читать онлайн книгу.
волоссям, у темних окулярах і білих штанах. Саме таким я завжди уявляла собі Остапа Бендера. Перше, що він сказав, коли ми зустрілися, було: «Я дуже поганий володіти німецька».
Як це йому вдалося після десяти років життя у Фрайбурзі, я так і не збагнула.
Роберто жив у чотирикімнатній квартирі недалеко від центру міста. Відтоді, як од нього пішла дружина і він залишився жити з дочкою, Берто (він одразу запропонував називати себе по-домашньому) шукав безкоштовну домогосподарку. Він був безробітним, тому не міг дозволити собі послуги платної прибиральниці. Четверта кімната в квартирі була вільною, тому моє оголошення зацікавило Берто.
Під час п'ятигодинного спілкування з господарем помешкання я намагалася довідатися:
1) якими будуть мої майбутні обов'язки;
2) коли можна буде переїхати;
в) на чому я спатиму (у запропонованій мені кімнаті, крім кошика з брудною білизною, не було нічого).
Але довідатися вдалося лише, що:
1) Берто ненавидить насильство;
2) на світі існують тисячі жінок, але тільки в одну з них можна закохатися по-справжньому;
3) Берто зневажає всіх осіб жіночої статі, крім своєї доньки;
4) донька – найдорожче, що в нього є;
5) всі жінки прагнуть тільки одного;
6) всі жінки прагнуть тільки того, аби обдурити чоловіка;
7) всі жінки прагнуть тільки того, аби використати обдуреного ними чоловіка;
8) всі жінки – відьми, і тому їм не можна вірити;
9) у жінок можна закохуватися, але їх треба зневажати;
10) вищесказане стосується всіх жінок, але не тієї одної, у яку можна закохатися по-справжньому;
11) на світі існують тисячі жінок, але тільки в одну з них можна закохатися по-справжньому;
12) Берто ненавидить насильство.
Сам Арґентіно поцікавився, чи в мене немає проблем із наркотиками, і, почувши негативну відповідь, запропонував мені стати йому донькою, а його доньці – матір'ю. Я ще раз запитала, коли можна буде переїхати, і почула:
– Хоч зараз, їхати, забирати свої речі і переселятися. Правда, потім я може не бути вдома. Але може і бути.
Я запропонувала домовитися на якийсь інший день і годину, коли Берто точно буде вдома, на що почула у відповідь:
– Ти сприймати все занадто серйозно. Посміхнутися, і в тебе бути менше проблем.
У день переїзду Берто зустрів мене в засмальцьованому халаті, із сяючою усмішкою і склянкою вина в руці.
– Чого ти не повідомити сьогодні, що приїхати? Я позичити друг машина і перевезти тебе і твоя майно. Сьогодні вільний день. Гріх займатися справи, коли на дворі сонце. Я тому не планувати нічого наперед, бо ніколи не знати, який день сонце.
З кімнати, котра відтепер мала стати моєю, зникла брудна білизна, але більше нічого не змінилося. Я спробувала ще раз поцікавитися стосовно ліжка, але Берто, продовжуючи широко усміхатися, відхилив двері своєї спальні:
– Вистачати місця?
– Але ж це твоє ліжко.
– Моя