Казки про богатирів та лицарів. Сборник
Читать онлайн книгу.
Старша дівка каже:
– Ну, молодий королю, першим ділом скажи, як було…
– Багато говорити, а нічого слухати, – відповів король, як навчив його Єруслан. – Нà книжку і читай.
Взяла книжку і бачить – усе так, як вона записала. Але не вірить:
– Ти вчений і все зі своєї голови придумав.
Тоді король вийняв золоту бороду:
– Нà дідову бороду.
Але вона каже:
– Це не дідова, таких борід досить.
– Не віриш? Тоді ось ріжок з твого килима.
Витязька аж зблідла:
– Ану, сестри, занесіть мій килим-самоліт.
Занесли. Приклала той ріжок – він якраз пасує.
Тоді витязька повірила. І нараз встали всі троє і їдуть до короля. Вийшли в поле. Бачать – криниця в холодку. Каже дівчина:
– Сідаймо спочити – дамо коням сіна.
Сіли і поїли. Витязька прикинулась, що спить. І Єруслан каже королеві:
– Ну, повартуй, бо я ще не спав, відколи тебе сватаю.
Заснув твердим сном. А король повартував недовго – задрімав і сам. Старша дівка встала, взяла шаблю і відтяла Єруслану ноги. Витязь почув, що його заболіло, і нараз прокинувся:
– Ой, я добре походив!
Король пробудився. Побачив, що сталося, й почав плакати.
– Ну, не плач, – заспокоює його Єруслан. – Казав я тобі, щоб ти повартував.
Король мусив залишити витязя, бо не міг його ні повести, ні понести. А Єруслан зостався на дорозі, і всі обходили його. Подумав собі:
– Потягнутися би в ліс, щоб люди мене не боялися.
Поклав ноги в кишені й потягнувся до лісу. Раз – біжить на нього лев. Силач схопив лева і положив під себе.
– Відпусти мене, – заговорив лев, – бо біжить за мною витязь Тимко Безрукий.
– Ні, не пущу, хай іде сюди!
Прибіг Тимко Безрукий, а Єруслан і його схопив і положив під себе. Той почав проситися:
– Пусти мене, Єруслане Лазаровичу, будемо братами до самої смерті. Ти будеш старший, а я – молодший.
Єруслан їх відпустив – і Тимка, і лева. У Тимка були ноги, в Єруслана – руки. Могли одне одному трохи допомогти.
Єруслан каже:
– Тимку, сюди народ ходить по дрова. Попроси сокири, я нарубаю дерева і зробимо хату.
Пішов Тимко і приніс сокиру. Нарубали дерева й поставили хату.
Але недалеко було місто, де жив один цар. Була в нього дочка, яка ніяк не могла вийти заміж. Дивилася на портрети і не могла вибрати собі легіня. Батько їй каже:
– Донько, чому не віддаєшся?
– Тому, що немає по мені легіня. Ми зробимо так. Покладете мені на голову вінок, і я вийду на найвищий, дванадцятий поверх. Хто пострілом зіб’є мені вінок, за того і вийду – хоч принц, хоч простак.
І цар розіслав по світу новинки з об’явою: «Хто моїй дочці зіб’є одним пострілом з голови вінок – за того вона вийде».
Дістав оту новинку і Тимко Безрукий. Читає і сміється. Єруслан питає:
– Чого ти смієшся?
– Сміюся, бо тут таке смішне написано.
– Ану, дай мені новинку.
Прочитав