Казки про богатирів та лицарів. Сборник

Читать онлайн книгу.

Казки про богатирів та лицарів - Сборник


Скачать книгу
синку, ще не час. Діти йдуть до школи у сім років, а тобі лише чотири дні.

      Хлопець пішов сам. Сів на лавку і сидить. На перерві діти скачуть, граються, а він не сміє, бо вже чув од матері, що людські діти – слабосильні. Але діти почали корити його, що він безбатченко. Хлопчина розплакався. Повернувся, плачучи, додому, а мати питає:

      – Чому плачеш, синку?

      – Плачу, бо діти називають мене безбатченком. Скажіть мені правду – є в мене нянько або ні?

      – Є, синку, є, але пішов до діда й казав, що повернеться через один рік і один день.

      – Я йду, мамко, шукати його.

      – Не йди, сину. Ти ж його не знаєш, і якщо десь натрапиш на нього – почнете боротися, і він тебе уб’є.

      – Я мушу піти, бо як не піду, то переб’ю тих хлопців, котрі називають мене безбатченком.

      Тоді мати каже:

      – Раз так, то візьми перстень. На ньому написано прізвище нянька і моє. Якщо натрапиш десь на нянька, то побачить перстень і не вб’є тебе.

      Зібрався хлопець і пішов прямо тією дорогою, що і його батько. Як підійшов до корчми, то побачив, що туди не можна пройти, бо високим муром огороджена. Дівка-Чорнявка помітила хлопця і каже одному витязю:

      – Іди й передай йому, хай зайде сюди.

      Пішов витязь і питає:

      – Що ти, хлопче, тут хочеш?

      – Хочу пообідати.

      – Чому ж не заходиш? Ось корчма – там місце для обіду.

      – А я туди не хочу.

      Посперечалися, і хлопець убив витязя. А Дівка-Чорнявка послала ще одного. Хлопець убив і того. Тоді Дівка-Чорнявка послала Єруслана. Вийшов він до хлопця і питає:

      – Що ти тут шукаєш?

      – Хочу пообідати.

      – Та не бачиш дверей до корчми?

      – Бачу, та не хочу туди йти.

      – Чому так кострубато говориш зі мною?

      – Бо так хочеться.

      – Ну, давай силу пробувати. Розбіжися і вдарся у мене.

      Хлопець розбігся з усіх сил, вдарився у витязя, але той не впав. Тоді розбігся Єруслан, вдарився у хлопця і збив його з ніг. Витяг шаблю й хоче відрубати йому голову. Хлопець схопив рукою за шаблю, і Єруслан побачив на його пальці перстень, а на перстені – своє прізвище.

      – Пусти шаблю, я не відрубаю тобі голову.

      Хлопець відпустив, а Єруслан питає:

      – Чий то перстень?

      – Мамка мені дала.

      Так вони впізнали один одного. Зібралися і пішли додому.

      Та й казка скінчена.

      Трьом-син Борис

      Як був собі чоловік та жінка – та й пішли вони на поле жати. Була в них маленька дитинка; вони повісили її в колисці під лісом. Де не взявся орел – украв ту дитинку та й поніс, та й поклав у своє гніздо, у тім же лісі. От жило там у лісі три брати нарізно. Вийшов один брат – слухає, щось кричить. Увійшов він у хату й каже:

      – Брати! Щось кричить – людський голос чути. Ходімо, пошукаємо!

      Пішли й знайшли того хлопчика – дитинку, понесли до попа й гомонять утрьох, яке йому ім’я дати. Як нас три брати, дамо йому ім’я: Трьом-син Борис. Ну, взяли його до зросту, вигодували утрьох. Тепер він і каже їм:

      – Я хочу, батьки, від вас іти.

      Вони питають його:

      – Що


Скачать книгу