Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці. Сборник
Читать онлайн книгу.
дорога була далека. Йшли цілий день і не дійшли. Обточувалися в лісі. Та ні один із корчмарів не хоче спати скраю.
– Добре, – каже Іван. – Я зроблю так, що ніхто не буде спати скраю.
Привів корчмарів до купини, вклав їх головами на неї, а ногами – в різні боки. Так ніхто не був крайнім. Айбо мурашки почали кусати, і корчмарі почали проситися:
– Іване, веди нас в інше місце спати.
– Лізьте на смереку, – каже Іван. – Там вас ні вовк, ні Шугай не увидить.
Вилізли корчмарі на смереку, поприв’язувалися, а Іван зліз униз. Коли злазив, обрубав за собою всі сучки. Пробудилися вранці корчмарі, а злізти ніяк. Каже Іван:
– Держіться один за другого та й до землі достанете.
Так корчмарі й зробили: повисли один на другому, та до землі далеко. У того, що держався за сук, заболіли руки.
– Іване, що робити, як руки болять?
– Поплювати на них – легше буде держатися.
Поплював той на руки – і всі три загриміли вниз. Сердиті, вхопили Івана, вкинули в міх і понесли топити. Принесли на міст, айбо у воду не трутили: пішли спершу гріх замолити. А Іван сидить у міху і кричить:
– Не знаю ні читати, ні писати, а мене хотять на царя класти.
Через міст їхав пан. Почув те та й каже:
– Я би був за царя, бо знаю і читати, і писати.
– То лізь замість мене у міх! – каже Іван.
Розв’язав пан міх, випустив Івана і сам заліз на його місце. Зав’язав Іван міх, сів на бричку – і гайда. Доки корчмарі вернулися, він уже був далеко. Корчмарі трутили міх із паном у воду, а самі пішли на ярмарок.
Приходять корчмарі на ярмарок, а там Іван коней з бричкою продає.
– Іване, звідки в тебе коні та бричка?
– З того світу.
– Іване, утопи й нас, – просять корчмарі, – бо ми також хочемо таких коней з бричками мати.
– Добре! Лише заплатіть мені за роботу.
Заплатили Іванові за роботу, і він на тому мості зав’язав кожного в міх (корчмарі купили собі міхи) і подриляв у воду. Тут і казці кінець.
Як солдат царя обдурив
Це було тоді, коли в солдатах служили по двадцять п’ять років. Один солдат прослужив в армії, і не довелося йому побачити царя. А він рішив, що б там не було, побачити царя, і пішов прямо до царського палацу. Вартові, що стояли там, не пропускають його, а він свариться і все-таки намагається пройти до царя.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.