Гордість і упередженість. Джейн Остин
Читать онлайн книгу.
Знаю – ви хотіли, щоб я сказала «так», і тоді б ви отримали задоволення, зневажаючи мій поганий смак. Але я теж отримую задоволення, коли руйную подібні підступні задуми і позбавляю людину можливості повтішатися зневагою. Тому моя відповідь буде такою: я взагалі не хочу танцювати ріл! Тепер можете мене зневажати, якщо маєте таке бажання.
– Та не маю я такого бажання!
Еліза очікувала, що він образиться, і тому була вкрай здивована його галантністю; взагалі-то її манерам була притаманна суміш грайливості з доброзичливістю, і тому важко було уявити, що хтось може на неї образитися; до того ж ніяка жінка ніколи не зачаровувала Дарсі так сильно, як вона. Він дійсно вважав, що якби не низьке походження родичів Елізабет, то небезпека одруження з нею могла стати цілком реальною.
Міс Бінглі помітила (а скоріше – запідозрила) достатньо, щоб відчути ревнощі; тому її бажання позбутись Елізабет лише посилило її велику турботу про одужання любої подруги Джейн.
Вона часто намагалася викликати у Дарсі неприязнь до їхньої гості, розмовляючи про їхній уявний шлюб та плануючи їхнє подальше щасливе життя.
– Сподіваюся, – сказала вона йому наступного дня під час прогулянки серед чагарникових насаджень, – коли ця вікопомна подія відбудеться, то ви не забудете натякнути вашій тещі, що краще їй тримати язика за зубами; якщо вам вдасться – вилікуйте молодших сестер від згубної звички бігати за офіцерами. А ще – якщо мені дозволено торкатися такої делікатної теми – спробуйте усунути одну маленьку ваду вашої дами, а саме ту рису її характеру, яка межує з марнославством і нахабством.
– Ви більше нічого не бажаєте додати до ваших рецептів мого сімейного щастя?
– Звичайно ж, бажаю. Потурбуйтеся, щоб портрети дядечка та тітоньки Філіпс неодмінно причепили в картинній галереї в Пемберлі. Треба розташувати їх поруч із портретом вашого двоюрідного діда, який був суддею. Як вам відомо, вони – представники однієї професії, тільки от працювали чомусь у різних її галузях. Що ж до портрета Елізабет, то, мабуть, доведеться вам обійтися без нього, бо хіба ж знайдеться той художник, котрий спроможеться передати чарівливість отих прекрасних очей?
– Відтворити їхній вираз і справді буде нелегко, але ж можна досить точно скопіювати їхній колір та форму, а також вії – вони такі бездоганно гарні!
Раптом їм зустрілися місіс Герст і сама Елізабет, котрі прогулювались іншою стежиною.
– А я й не знала, що ви збираєтеся на прогулянку, – сказала, знітившись, міс Бінглі, бо не була впевненою – почули їхню розмову чи ні.
– Та ви ж нас просто обдурили, – відповіла місіс Герст, – самі втекли й не сказали нам, що йдете гуляти.
Із цими словами вона взяла містера Дарсі під вільну руку, надавши таким чином Елізабет можливість іти далі самій. Ширина стежки була якраз достатньою для трьох. Містер Дарсі, відчувши, що вона вчинила негарно, тут же сказав:
– Ця стежина недостатньо широка для нашої компанії. Давайте краще вийдемо на