Гордість і упередженість. Джейн Остин
Читать онлайн книгу.
привілей! Сподіваюся, що він так і залишиться рідкісним, бо я б не хотіла мати багато таких знайомих, тому що дуже люблю посміятися.
– Міс Бінглі, – сказав він, – мене явно перехвалила. Найрозважливіших та найдостойніших чоловіків, ні – найрозважливіші та найдостойніші їхні вчинки може перетворити на посміховисько людина, якій хліба не давай – тільки дай посміятися.
– Такі люди дійсно є, – відповіла Елізабет, – але маю надію, що я до них не належу. Сподіваюся також, що ніколи не висміюватиму розумне і добре. Дурощі та нісенітниці, примхи та непослідовність дійсно потішають мене, тут ніде правди діти, і я сміюся над ними за всякої нагоди. Але, гадаю, ці вади вам не притаманні.
– Вони притаманні кожному. Просто я все життя намагавсь уникати тих вад, які часто дають вагомі підстави для насмішок.
– Наприклад, марнославство і гордовитість.
– Так, марнославство – це дійсно вада. Але гордовитість… розумна людина завжди зможе тримати її під пильним контролем.
Елізабет одвернулася, ховаючи посмішку.
– Гадаю, ви вже закінчили своє дослідження містера Дарсі? – запитала міс Бінглі. – І якого ж висновку дійшли?
– Я прийшла до переконання, що містер Дарсі – особистість абсолютно бездоганна. Здається, він і сам цього не приховує.
– Нічого подібного, – заперечив Дарсі. – Я зовсім не претендую на бездоганність. Маю достатньо багато недоліків, але сподіваюся, що жоден із них не має відношення до моїх розумових здібностей. Однак за свій характер я ручатися не можу. Може, він не дуже піддатливий – не знаю; не досить піддатливий, аби всім подобатись. Я не здатен так просто забувати дурощі та пороки інших, тим більше – образи, яких вони мені завдали. Я не поспішаю відгукнутися на першу ж спробу натиснути на мої почуття. Мабуть, мій характер можна схарактеризувати як вразливий. Якщо хтось втрачає мою повагу, то він втрачає її назавжди.
– Це і справді недолік! – скрикнула Елізабет. – Безжальна і непримиренна уразливість дійсно є хибою вдачі. Що ж, ви дуже вдало обрали вашу ваду. Нічого смішного я в ній не бачу. Можете мене не боятися.
– Мені здається, що будь-яка особистість має схильність до певної хиби, якоїсь природженої вади, котру не можуть подолати навіть добра освіта і виховання.
– І ваша вада – це схильність ставитися до всіх людей із презирством?
– А ваша, – відповів, посміхаючись, Дарсі, – це схильність упиратись у своєму небажанні правильно цих людей розуміти.
– Давайте трохи помузикуємо! – вигукнула міс Бінглі, втомившись від розмови, в якій їй не судилося взяти участі. – Луїзо, ти не проти, якщо я розбуджу містера Герста?
Її сестра анітрохи не заперечувала, тож незабаром відкрили фортепіано, а Дарсі, трохи поміркувавши, вирішив, що так, мабуть, буде краще, бо в його свідомість закралася неприємна підозра: а чи не забагато уваги він приділяє Елізабет?
Розділ XII
За домовленістю між сестрами, наступного