Середземноморське перехрестя. Андрій Харук
Читать онлайн книгу.
Додатково назустріч конвою з Александрії вирушила 7-ма ескадра крейсерів (п’ять кораблів), яка мала перебрати охорону груп транспортів у єгипетських водах.
Повітряне прикриття забезпечували літаючі човни з 201-ї ескадрильї Королівських повітряних сил. Саме вони виявили у Тірренському морі три італійські есмінці. Це були «Есперо», «Зеффіро» та «Остро», які здійснювали черговий транспортний рейс до Тобрука, перевозячи протитанкові гармати з обслугами та боєприпаси. Зрозуміло, що англійці деталей завдання не знали, тому трійка есмінців була сприйнята як потенційна загроза конвою, і до неї скерували 7-му ескадру крейсерів, яка 28 червня виявила противника. Незважаючи на величезну перевагу ворога, італійські кораблі прийняли бій. Головний удар дістався «Есперо», який, зрештою, був потоплений (з 225 членів екіпажу врятувалось менше сотні). Два інші есмінці, поставивши димові завіси, зуміли відірватись від противника і благополучно дістатись до мети. З британської сторони втрат практично не було – лише «Ліверпуль» отримав одне влучання 120-мм снарядом.
Зіткнення у Тірренському морі показало, що акваторія між Італією та Лівією перетворюється на особливо «гарячий» район – адже тут перетинались траси британських й італійських конвоїв. Крім безпосередніх атак на морі, великого значення набували удари по портах, де концентрувались транспорти й ескортні кораблі. Це чудово розуміли обидві сторони, але першими успішно скористались з нагоди британці. 5 липня сім торпедоносців «Свордфіш» з авіаносця «Ігл» перелетіли на єгипетський аеродром Сіді Баррані і після дозаправки завдали удару по Тобруку. У цьому портові були потоплені есмінець «Зеффіро» і транспорт «Манцоні», а ще один есмінець і два транспорти зазнали ушкоджень. Британці ж втратили тільки один літак, збитий зенітками.
Активною в той час була також італійська авіація. Її літаки кілька разів атакували британські конвої, змусивши, зрештою, дві з трьох груп транспортів повернутись на Мальту. Таким чином, перша британська велика конвойна операція завершилась невдачею. З іншого боку, операція МА.3 дала цінний досвід організації проведення конвоїв у обмеженій акваторії, переконливо показавши необхідність попереднього завоювання панування на морі та в повітрі. Варто відзначити, що кількома днями раніше (25 червня) розпочали свою першу конвойну операцію італійці. Вони зуміли без втрат провести два транспорти у супроводі допоміжного крейсеру «Рамб ІІІ» і двох міноносців з Неаполя до Триполі.
Хоч конвойні операції й були вкрай важливими, пріоритетним для Великобританії у той час було вирішення долі французького флоту. Керівництво країни було сповнене рішучості зробити все, щоб французькі кораблі не потрапили до рук німців та італійців – навіть ціною прямого збройного зіткнення з недавнім союзником.
24 червня 1940 р. командувач ВМС Франції адмірал Жан Дарлан віддав наказ усім кораблям зайти у порти Франції або її колоній. Однак ті кораблі, які знаходились в портах Великобританії, так само, як і загін,