Машина часу. Герберт Уэллс
Читать онлайн книгу.
до моменту її здійснення; на той час я, так би мовити, подумки відсутній: я на хвилину стрибаю назад, у минуле. Звичайно, ми не маємо змоги залишатися в минулому стільки часу, скільки хочемо, так само як дикун або тварина не може зависнути в повітрі на віддалі хоча б шести футів від землі. З ц ього погляду цивілізована людина має перевагу перед дикуном. Вона може, подолавши силу земного тяжіння, піднятися на повітряній кулі. То чого ж не уявити, що зрештою і в часовому вимірі ми зможемо зупиняти або прискорювати свій рух чи навіть повертати його назад, пересуваючись у протилежному напрямі?
– Це аж ніяк неможливо, – почав був Філбі. – Це вже…
– Чого б і ні? – здивувався Мандрівник у Часі.
– Це суперечить розуму.
– Якому розуму? – спитав Мандрівник.
– Ви можете доводити, що чорне – біле, та мене ніколи в цьому не переконаєте, – сказав Філбі.
– Може, й не переконаю, – погодився Мандрівник, – але тепер ви хоч зможете зрозуміти мету моїх досліджень у царині геометрії чотирьох вимірів. Я віддавна вже плекаю думку про машину…
– Щоб мандрувати в Часі! – вигукнув Дуже Молодий Чоловік.
– Вона рухатиметься і в Часі, і в Просторі, залежно від бажання того, хто керуватиме нею.
Філбі тільки посміхнувся.
– Я перевірив її на досліді, – сказав Мандрівник у Часі.
– Надзвичайно корисний винахід для історика, – промовив Психолог. – Можна було б повернутися в минуле і перевірити, скажімо, відому всім оповідь про Гастінгську битву[2].
– Чи не боїтеся, що звернете на себе забагато уваги? – застеріг Лікар. – Наші предки не дуже полюбляли анахронізми.
– Можна було б вивчити грецьку мову з уст самого Гомера або Платона, – замріяно мовив Дуже Молодий Чоловік.
– І вони напевно поставили б вам незадовільно. Адже німецькі вчені навдивовижу вдосконалили їхню давню мову.
– Тоді нам лишається ще майбутнє, – не вгамовувався Дуже Молодий Чоловік. – Подумайте тільки! Можна покласти всі свої гроші в банк під проценти, а самому майнути вперед.
– І виявити, що суспільство там засноване на суто комуністичних засадах, – докинув я.
– З усіх найекстравагантніших теорій… – почав Психолог.
– Авжеж. Так само думав і я і тому ніколи не казав про це, аж доки…
– Ви не пересвідчилися в цьому з досліду! – скрикнув я. – І можете довести це?
– Продемонструйте ваш дослід, – вигукнув Філбі, починаючи вже нетерпеливитись.
– Еге ж, покажіть нам ваші спроби, – приєднався до нього Психолог, – хоч я знаю, що все це химери.
Мандрівник у Часі обвів нас поглядом і посміхнувся. Далі, з тією ж посмішкою, він засунув руки в кишені й повільно вийшов з кімнати, і ми чули, як він човгав ногами, проходячи довгим коридором униз до своєї лабораторії.
– Чого це він туди подався? – здивовано глянув на нас Психолог.
– Утне якусь штуку, – висловив гадку Лікар.
Філбі заходився розповідати
Гастінгс – місто на південному сході Англії. Біля цього міста 1066 р. сталася битва між англосаксами і нормандськими завойовниками.