Останнє полювання. Жан-Кристоф Гранже
Читать онлайн книгу.
нарешті запитав Шюллер. – Два дні тому я подав звіт французькій поліції. Мене також допитували хлопці з ландесполіцай. Повірте: якщо вбивають Ґаєрсберґа, тут здіймається така буча!
– По-перше, – перейшов у напад Ньєман, – я хотів би прояснити одну деталь. Чому ви були присутні на розтині Юрґена? Хто вас про це попросив?
Шюллер клацнув язиком. Він стояв, спершись ліктем на стіл та тримаючи в другій руці пиво, і здавалося, ніби він зійшов із картини Брейґеля-старшого.
– Мене попросив Франц.
– Хто?
– Брат Фердинанда, – сказала Івана.
Шюллер простягнув руку з пивом у бік рудої, ніби щоб підтвердити її слова.
– Дядько Юрґена та Лаури забажав, щоб я склав власний звіт. Прокурор Кольмара навіть погодився офіційно брати його до уваги.
– Франц не довіряв французькому судмедексперту?
Шюллер стенув плечима.
– Це спадкова недовірливість. Ґаєрсберґ усіх повинен підозрювати…
– У цьому документі, – повела далі Івана, – ви пишете, що маєте сумніви стосовно точної причини смерті.
Шюллер допив пиво одним махом і злегка скривився.
– З обезголовленням неможливо бути впевненим.
– Але ви думаєте, що йому перерізали горло?
– Мабуть, – відповів він пониклим голосом. – Бідолаха…
Здавалося, розмова навіює йому спогади про кошмарний розтин – або ж думки про жахливі муки Юрґена.
– В одному я впевнений… – повів далі він. – Убивця відрізав голову ножем. Точної моделі я не назву, але можу закластися, що це мисливський ніж. Краї рани на шиї пошматовані. Однак це не пилка і не якась машинка.
Івана дістала блокнот і щодуху строчила: для більшої ефективності вона навчилася техніки, якій нині загрожує вимирання, – стенографії.
– Убивця розрізав йому живіт і забрав нутрощі. Навіщо, як гадаєте?
Шюллер підвівся і взяв у холодильнику ще одне пиво.
Він відкоркував пляшку, вдаривши кришечку долонею об кут столу, і знову сів.
– Рефлекс мисливця. Так роблять, щоб вивільнити гази і не дати внутрішнім органам роздутися.
– Пошкодження анусу також пов’язані з полюванням?
– Звичайно. Нутрощі виймають крізь вертикальний розріз на животі, але геніталії дістають через задній прохід, аби не забруднити м’ясо сечею та калом.
Юна слов’янка розлючено зиркнула на свого ментора. Ньєман від початку знав про це, але нічого не сказав.
– Отже, убивця полюбляє полювання? – запитала вона з олівцем у руці.
– І не будь-яке, а пірш.
– Що-що?
– Полювання з підкраданням, – відповів Ньєман.
Шюллер підтвердив його слова посмішкою.
– Тут є полювання, яке всім відоме, з рушницею, а також те, яке всі ненавидять, – із собаками. А ще є пірш… – він стишив голос, ніби збирався повідомити якусь таємницю: – Тихе самітне вистежування. Мисливець підкрадається якомога ближче до жертви і вирішує, чи гідна вона померти.
– Не розумію.
– Підходить лише самець з ідеальними