Німа смерть. Фолькер Кучер
Читать онлайн книгу.
двері Гайнріха Белмана, який мав дещо розкуйовджений вигляд. Навіть раніше, по телефону, Белман не справляв враження тверезої людини, а тепер наповнив кабінет густим алкогольним духом.
– Добрий вечір, пане комісаре, – процвенькав кінопродюсер, марно намагаючись триматися рівно. – Не знав, що ви теж… працюєте н-ночами.
– Сідайте, будь ласка! – запросив його Рат, підсунувши стілець до свого столу.
Белман сів.
– Вибачте мій стан. Я трохи перебрав… Взагалі, це не мій стиль… Але смерть Бетті… Я ж таки жива людина!
– Все гаразд, – зупинив його Рат. – Ви не хочете привітати мого гостя?
Здається, Белман тільки зараз помітив Ґлазера.
– Дуже приємно, – сказав він, простягаючи через стіл свою правицю, – Белман.
– Ґлазер, – відрекомендувався інший, потиснувши йому руку.
– Хіба ви не знайомі з ним? – запитав Рат Белмана.
– Ні, – роздратовано відказав той. – А маю бути?
– Це Петер Ґлазер.
– Як?
– Ваш освітлювач.
– Казна-що! Я знаю своїх людей!
– Ви принесли фото, про яке я просив?
– Авжеж, – Белман сягнув рукою в кишеню піджака. – Хоч це було не так просто… – Ось… Це з різдвяної вечірки, – сказав він, якось винувато потискаючи своїми масивними плечима.
На світлині показаний красень із келихом пуншу в руці щасливо всміхався на камеру, іншою рукою обіймаючи жінку. Рат ніколи раніше не бачив цього чоловіка, але впізнав жінку – то була Бетті Вінтер! Тривожний дзвіночок тихо, але наполегливо задзвонив у нього в голові.
– Ось, – сказав Белман, розгладжуючи світлину, – оце Ґлазер. Він добре ладнав із Бетті. Особливо того вечора, – додав він, похитавши головою. – Досі не можу повірити… Я маю на увазі, повірити, що її більше немає…
Петер Ґлазер, який весь цей час придивлявся до фотографії, зараз витягнув шию і вибалушив очі.
– Що ви верзете? Це бісів Фелікс! Як це він опинився коло Вінтер?
Тепер уже справа справді швидко з’ясувалася: зниклий освітлювач Белмана звався Фелікс Кремпін – він, очевидно, скористався з особових даних свого приятеля Петера Ґлазера, щоб найнятися в «Ля Бель Фільм Продукцьйон». Насправді ж, за словами Ґлазера, Кремпін працював директором із виробництва в компанії «Монтана Фільм».
Щойно Ґлазер згадав назву «Монтана», Гайнріх Белман наче оскаженів. Продюсера неможливо було вгамувати, попри – а може, саме через – те, що він був добряче напідпитку. Він, не вгаваючи, торочив про шпигунство, саботаж, диверсії, а, може, й щось гірше.
– Ці кримінальники! Я мав би передбачити! Не зупиняються навіть перед убивством!
Рат покликав охоронця, щоби той випровадив Белмана. Та навіть коли за ними зачинилися двері, ще довго було чути прокляття і лайку продюсера. Тим часом Рат якомога детальніше розпитав електрика про його приятеля. Він занотував адресу Кремпіна, а потім особисто відвіз Петера Ґлазера додому.
– Дякую за допомогу, – сказав йому Рат на прощання. – І не ображайтеся. Здається, ваш приятель своїми пустощами пошив у